Військовослужбовець Михайло Волошин у перервах між службою займається бджільництвом. У селі Велика Северинка на Кіровоградщині має пасіку. Доглядати за нею може двічі на рік, коли приїжджає додому у відпустку. Через недостатню увагу пасіка почала занепадати, тому до справи залучив дружину. Разом вони розробили проєкт на отримання гранту, щоб оновити вулики й купити обладнання для фасування меду.
Про це Михайло Волошин розповів Суспільному.
Займається бджолярством понад двадцять років
700 вуликів мають на своїй пасіці Михайло та Тетяна Волошини. Нині чоловік служить у Збройних силах України, поки у відпустці, працює на пасіці. Сказав, у бджолиній сім'ї є чіткий розподіл ролей.
"Бджола, яка щойно народилася, перші п’ять днів виконує роботу у вулику — працює прибиральницею. Потім вона приймає та обробляє мед, складає його в соти, займається пилком. Згодом, коли вони стають доросліші, переходять до охорони вулика, щоб інші не прилетіли та не пограбували. У старшому віці, вже як еліта, літають і збирають нектар".
Подружжя займається бджолярством понад двадцять років. З початку повномасштабного вторгнення Михайло пішов захищати Україну. На фронті — з лютого 2022-го. З його слів, доглядати за пасікою може під час відпусток, на рік їх має дві.
"Я думав, що війна триватиме місяць чи два, але вона затягнулася. І сталося так, що бджоли бджолами, а вулики почали розсихатися й гнити. Щоб займатись пасікою, треба бути вдома, а я на фронті".
Грант на оновлення пасіки
Щоб оновити вулики, торік у червні подружжя подало заявку на грант. Тетяна писла проєкт, займалася документальним оформленням, звітувала за витрачені гроші. Допомагає відкачувати мед. Сказала, коли готувала проєкт, чоловік був на службі, з ним постійно радилась телефоном.
"Ми подалися на грант від Українського ветеранськогоЦе державна бюджетна установа при Міністерстві у справах ветеранів України, створена для підтримки ветеранів, військовослужбовців та їхніх родин. фонду. Чекали на результати два місяці, отримали перемогу й тоді вже почали реалізацію проєкту. Загалом в нас акцент був на розвитку пасіки в напрямку роздрібного продажу, бо здавати мед оптом нам не вигідно. В рамках проєкту ми спланували закупівлю машини, яка фасуватиме мед у стіки. Також плануємо спрямовувати частину продукції на допомогу ЗСУ".
На розвиток пасіки отримали грант на один мільйон 600 тисяч гривень. Під час першого етапу реалізації проєкту замінили 80 вуликів і замовили пакувальне обладнання для меду. Під час другого етапу замінили ще 170 вуликів. Один коштує – 3700 гривень, розповів Михайло.
"Ми перейшли на більш теплі вулики — вони не дерев’яні, а з пінополістиролу. Такі будиночки не гниють, краще зберігають тепло: взимку в них не так холодно, а влітку — не так спекотно. Завдяки цьому бджоли краще розвиваються і активніше носять мед. Також замовили вощинуЦе тонкий лист із натурального бджолиного воску з видавленими на ньому шестикутними основами комірок (візерунком стільників). Вона використовується в бджільництві як фундамент, що прискорює будівництво бджолами повноцінних стільників, підвищуючи продуктивність вулика..Третій етап — закупівля лінії для відкачування меду. Вона включає розпечатування стільників і відкачку меду з рамок".
Зі слів Михайла, у вдалий рік, коли погода сприяє розвитку бджіл, тепла весна й достатньо медоносів, із одного вулика можуть зібрати до 50 кілограмів меду. Минулий рік був складний. З вулика мали вісім кілограмів меду.
"Це було, скажімо так, випробування для нас. Меду практично не було — качали лише з соняха. Бджолині сім’ї були ослаблені, тому й зібрали так мало меду. Зима була холодна, весна затяжна, через це сім’ї ще більше послабилися. І зараз вони залишаються слабкими. До того ж навесні знову були морози — цілий тиждень температура опускалася до -5. Померзла акація, ріпак також повимерзав".
Порахував, що на заміну бджолосімей, які загинули через погоду, витратили 250 тисяч гривень, це власні заощадження родини. Грантом купівля бджіл не передбачена.
