29 квітня у Кіровоградській області попрощались з п'ятьма військовими. Йдеться про Сергія Шаргуленка з Устинівської громади, Віктора Долгополюка зі Злинської, Романа Дудняка з Новоархангельської, Ігоря Блящука з Вільшанської та Миколу Білоуса з Олександрійської.
Сергій Шаргуленко
За інформацією зі сторінки Устинівської селищної ради, де повідомили про прощання із 44-річним військовим, він народився 2 червня 1982 року в селі Криничне Устинівської громади, ріс у багатодітній сім'ї, був наймолодшою дитиною.
У 1999 році Сергій закінчив Криничненську середню школу, по 2002 рік навчався в Бобринецькому аграрному коледжі, де здобув професію агронома, після чого — у технічному університеті в обласному центрі.
Здобувши освіту, Сергій Шаргуленко працював начальником Устинівської насіннєвої станції, а перед мобілізацією — водієм на заводі "Криворіжсталь".
До лав війська чоловік став 25 лютого 2026 року, 27 квітня він помер під час проходження служби.
Віктор Долополюк
Про прощання з військовим написала редакторка видання "Злинський вісник" Ольга Голованова.
Боєць народився 14 червня 1981 року, у 1998 році закінчив Злинську школу №1, у 2001-му — технікум механізації сільського господарства в обласному центрі, працював на гранітному кар'єрі, паралельно заочно навчаючись в інституті.
З 2012 року Віктор працював підземним гірником на Новокостянтинівській шахті.
19 червня 2015 року його мобілізували до лав Збройних сил України, він брав участь в антитерористичній операції, а після повномасштабного вторгнення РФ в Україну він добровільно повернувся до війська.
Востаннє боєць стрілецького батальйону 53-ї окремої механізованої бригади виходив на зв'язок вранці 6 березня 2024 року, з 9 березня його вважали зниклим безвісти. Результати судово-медичної експертизи підтвердили, що він загинув. Це сталось біля села Тоненьке Покровського району на Донеччині.
Роман Дудняк
Про прощання з бійцем написали на Facebook-сторінці Новоархангельської селищної ради.
Роман Дудняк народився 26 жовтня 1982 року в селі Журівка Новоархангельсьої громади, згодом сім’я переїхала до Новоархангельська.
Роман закінчив Новоархангельську загальноосвітню школу №2, працював у колишньому колгоспі токарем, опанувавши цю професію самостійно, а пізніше здобув професію кухаря в училищв №30 села Торговиця.
24 серпня 2024 року чоловік став до лав Збройних сил, служив навідником-оператором механізованого відділення в Сумській та Курській областях.
26 жовтня 2024 року, у день народження військового, рідні отримали сповіщення про те, що він зник безвісти. 14 березня 2026 року стало відомо, що експертиза ДНК підтвердила його загибель. Це сталось біля селища Новий путь Глушківського району Курської області РФ. Бійцеві було 44 роки. У нього залишились батьки, брат та племінники.
Ігор Блящук
Про прощання з 54-річним військовим написали на сторінці Вільшанської селищної ради у Facebook.
Військовий народився 13 січня 1972 року в місті Татарбунари Одеської області в родині вчителів. Через роботу батька родина переїхала до села Коритно-Забузьке, а потім до села Добрянка Вільшанської громади.
У 1979 році Ігор пішов до першого класу Добрянської загальноосвітньої школи, а у 1982-му його батько очолив Вільшанський районний відділ освіти і родина переїхала жити до Вільшанки.
У 1989 році Ігор Блящук закінчив Вільшанську загальноосвітню школу, навчався в Одеському державному університеті імені Мечнікова на геолого-географічному факультеті, за спеціальністю географія, який закінчив у 1994 році. При університеті він закінчив військову кафедру та отримав звання "лейтенант запасу", у 1995 році одружився, у 1996-му народилася донька Ольга.
Значну частину свого життя Ігор Блящук присвятив педагогічній праці: з 1994 року працював вчителем географії у Березовобалківській школі, потім працював керівником гуртка у Центрі дитячо-юнацької творчості, вчителем географії та історії в Осичківській школі, вчителем фізкультури у Добрянській школі, паралельно навчаючись в університеті імені Володимира Винниченка в обласному центрі.
З 2014 по 2022 рік він працював вчителем фізичної культури у Вільшанській школі, час від часу перериваючи свою педагогічну діяльність для несення військової служби.
У 2015 році його мобілізували до лав Збройних сил України, він брав участь в антитерористичній операції в складі 8-го полку спеціального призначення, а з 2022 року продовжив військову службу на різних військових посадах. Останнім місцем несення військової служби був четвертий відділ Подільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області.
28 квітня, перебуваючи у відпустці, внаслідок хвороби Ігор Блящук помер.
Микола Білоус
Про прощання з Миколою Білоусом Суспільному розповіла речниця Олександрійської міської ради Юлія Марюхно.
За її даними, боєць народився 18 травня 1979 року в селищі Краснопавлівка Харківської області в багатодітній родині. Згодом сім'я переїхала до міста Енергодар Запорізької області, де він закінчив школу №3.
Після строкової служби Микола присвятив себе військовій справі, а вийшовши на пенсію, продовжив працювати на Запорізькій атомній електростанції.
У період повномасштабного вторгнення родина перебувала в окупації протягом шести місяців. Згодом, залишивши Запоріжжя, оселились в Олександрії.
В лютому 2023 року Микола добровольцем став на захист України, загинув 22 березня 2024 року під час виконання бойового завдання у Бахмутському районі Донецької області.
Поховали загиблого на військовому кладовищі.
