Ветеран з Олександрії Кіровоградської області Володимир Собовенко на протезах піднявся на Малу Говерлу. Це був дводенний гірський похід в Карпатах у межах проєкту Second Wind Club — "Друге дихання". У ньому взяли участь військовослужбовці, ветерани й ветеранки з протезами.
Про це Володимир розповів Суспільному.
Сходження у Карпатах на Малу Говерлу він здійснив наприкінці січня.
"Ми це робимо, щоб у майбутньому зацікавити ветеранів. Щоб ветеран, який втратив частину свого здоров’я на війні, повернувся і не залишався сам по собі".
Володимир розповів, що Мала Говерла — це гірська вершина висотою 1762 метри. Він пройшов вісім кілометрів з набором висоти у майже 600 метрів. Разом з організаторами, інструкторами та ветеранами, за його словами, у поході взяли участь 25 людей.
"Коли прибули на гірську туристичну базу "Заросляк", яка розташована на висоті 1350 метрів, у перший день ми здійснили підйом до метеостанції "Пожижевська". Це всі учасники – хлопці з ампутаціями й організатори нашого клубу Олексій Алексєєнко та Олександр Педан. Підготовлена команда – це гіди, які нас супроводжували і знали маршрут, тож вчасно могли ухвалити рішення щодо подальшого підйому чи спуску".
Підйом на Малу Говерлу тривав три години наступного дня.
"Слизько, снігоступи потрібні. Складність ще полягала у тому, що був високий сніг, я постійно провалювався".
Як розповів Володимир, поранення він зазнав у 2023 році, коли розміновував деокуповану Херсонщину. Тоді втратив обидві ноги, тепер вчиться жити повноцінно з протезами.
"У 2020 році звільнився зі Збройних сил України, хотів завершити військову кар’єру, але у 2022 році під час повномасштабного вторгнення мобілізувався до 39 окремого стрілецького батальйону на посаду командира інженерно-саперного взводу. Під час розмінування територій Херсонської області, після контрнаступу, разом із саперним відділенням наїхали на протитанкову міну. Я постраждав найважче — травми обох ніг на рівні гомілки. Після операції сказали, що шансів на відновлення мало, тому потрібно ампутувати. Це було 9 березня".
Через чотири місяці, після операцій та встановлення протезів, зміг ходити на відстань до трьох кілометрів.
"Протези є різні. Є для активних фізичних навантажень, з ними можна зі штангою присідати. Інші — для активних переміщень. Одні отримав від благодійного фонду, інші — коштом держави".
За словами Володимира, сам захотів долучитися до спільноти, яка організовує активний відпочинок для ветеранів.
"Second Wind" — благодійна організація, що виникла з невеликої групи ветеранів, які здійснили сходження на вершину Кіліманджаро. Після отриманого поранення був період, що я занепав духом, а потім зрозумів, що не все втратив, що багато на що здатен".
У подорожі бере з собою 20-літровий рюкзак з усім необхідним.
"У рюкзаку завжди є термосумка, щоб їжу зігріти. Гідросумки захищають від вологи. Маю набір для приготування їжі. У горах завжди можна набрати води. Пальник з казанком — у ньому можна гріти воду чи варити кашу".
Влітку Володимир Собовенко займається сплавом з подоланням річкових порогів. За його словами, найдовшою була відстань 15 кілометрів.
"Це річка Південний Буг. Ми плавали порогами на каяках. Інструктори нас страхували. Вода заспокоює. Відволікаєшся від цієї метушні. Моя дружина також активно бере в цьому участь. Ми разом з нею тадітьми плавали на каяках, на рафах"Спуск гірськими річками, порогами та перекатами на надувних човнах..
Дружина Володимира Анна Собовенко вважає, що рафтинг — гарна ініціатива для ветеранів.
"Це дуже розслабляє і перемикає мозок. Мені дуже подобається, що приїжджаєш і кожен раз вони вигадують щось нове. Єдине – це бажання і час".
За словами ветерана, тренування йому допомагають розвивати фізичну витривалість та психологічну стійкість.
