31-річний кропивничанин Максим Борисов більше 10 років працює актором театра ляльок. У Міжнародний день лялькаря, який відзначають 21 березня, чоловік розповів Суспільному про свою роботу.
”Батьки були не проти акторства, але після здобуття більш традиційної професії”
Вперше ляльку в руки взяв у 12 років. Це був церковний гурток – розповів Максим. У 15 років, паралельно з навчанням в училищі, почав займатися у молодіжному клубі ”Імідж” обласного центру дитячої та юнацької творчості у Кропивницькому, де була секція великих ляльок: ”У достатньо ранньому віці захотів бути актором. Та батьки сказали, що на актора я зможу піти вчитися після того, як здобуду більш традиційну професію, до якої зможу повернутися в будь-який момент. Я так і зробив”.
Освіта
Після училища Максим намагався вступити до театрального університету на спеціальність ”актор театру і кіно”. ”Не склалося”, – сказав чоловік. Наближену до акторства професію – режисера масових заходів – отримав в Олександрійському училищі культури: ”Там колись, навіть, була спеціальність, пов’язана з театром ляльок. В училище відправляли списані ляльки з кропивницького театру. Але на спеціальність не було попиту, нікому було викладати, і її закрили”.
”Актором театра ляльок став випадково”
2010 року, після того, як завершив навчання в училищі культури, Максим хотів працювати в театрі імені Марка Кропивницького: ”Проходив прослуховування разом з одногрупницею протягом тижня-півтора. Сказали, що перетелефонують”.
В обласному театрі ляльок працювала викладачка Максима з центру дитячої та юнацької творчості Вікторія Ставріаніді-Стогодюк. Він вирішив спробувати себе там: ”Прийшов, коли одесит Євген Гімельфарб ставив виставу для дорослих ”Собаче серце”. Їм не вистачало акторів. Мене послухали-подивились і дали дві роли в тому спектаклі – лялькову і живим планом, і трудову угоду на місяць – випробувальний термін. Це був початок”.

Роботу з ляльками усіх видів опановував на практиці, в театрі. Максим сказав, що часто лишався після репетицій, щоб навчатися. Під час репетицій і виступів спостерігав за роботою інших акторів.
Про виклики професії
Максимальна кількість ролей, яку доводилося грати актору в одному спектаклі – 9 ролей у виставі для дорослих ”Декамерон”: ”Складність полягала у тому, що чи не єдиний твій інструмент, яким ти передаєш характер персонажа – це голос. Голоси мали бути різними, адже, в основному, ролі були живого плану – без ляльок, з мінімальними зовнішніми змінами. Змінив аксесуар – це вже інший образ”.
Робочий день, за словами Максима, може тривати 2 години, а може й 12: ”Ненормований робочий день – звична справа для людей нашої професії”.

"З акторами радяться щодо ляльок"
Майстри, що займаються виготовленням ляльок для спектаклів, радяться з акторами – розповів Максим. Роблять їх максимально зручними для актора. Актори мають розумітися на побудові ляльки: ”Актор сам може прийти в цех виробництва і показати, що потрібно доробити в ляльці. Ляльку, навіть, можуть зробити схожою на актора. Коли роблять ляльку, акторам показують її на кожному етапі. Був випадок, коли терміни підтискали, і до виготовлення ляльок залучали нас”.
Про відмінність театру ляльок від драматичного театру
”Головна відмінність – це більш розвинена просторова уява. Ти маєш розуміти, що ти не граєш своїм тілом, тобі потрібно оживити предмет, – розповів Максим Борисов. За словами актора, під час навчання майбутніх акторів-лялькарів просять грати образ без ляльки – пальцем або шматком колоди.
Читайте також: У Кропивницькому презентували виставку до Всесвітнього дня лялькаря.
Про гастролі
Гастролі, за словами актора, окрема частина роботи, інша: ”Ми намагаємося індивідуально підходити до будь-якої публіки. В театрі є людина, відповідальна за літературну частину. Вона слідкує за тим, щоб матеріал вистав відповідав вимогам вікової психології і педагогіки. Але, за моїми спостереженнями, діти з маленьких містечок, селищ і сіл – вдячніша публіка, ніж міські діти. Вони активніше беруть участь в інтерактивних виставах”.
З початку карантину, пов’язаного з епідемією коронавірусу, театрали не гастролюють, менше стало інтерактивних вистав – додав Максим.
”Вдома ляльок не тримаю, але влаштовую вистави для похресників і племінниці”
Максим обіймає посаду помічника режисера, поєднуючи це з акторською роботою. Розповів, що неодноразово пропонували перейти в драматичний театр, відмовляє: ”Я знайшов себе тут. Мені все тут подобається, це – моє. Буваючи в гостях у рідних і друзів, де є діти, не можу втриматись, щоб не влаштувати виставу для них. Просто беру ведмедика і починаю. Дітям подобається, усі задоволені. Хоча вдома ляльок не тримаю, вистачає роботи (посміхається – ред.). Таким чином часто розважаю племінницю і похресників”.
Актор сказав, що планує лишатись у професії, думає над подальшим навчанням.