Нацгвардієць-контрактник з Кропивницького Арсен з 2019 року служить на посаді водія. За час служби він проїхав 80 тисяч кілометрів, а повномасштабне вторгнення РФ в Україну застало його за кермом. Українському радіо Кропивницького військовий розповів про свій шлях у війську та службу на Херсонському напрямку.
Дитинство Арсена минуло у Кропивницькому. Прикладом для хлопця були дідусі. Один був водієм зі стажем у понад 40 років, інший – військовим.
"Я стежив за роботою дідуся-водія з дитинства. Не терпілося й самому сісти за кермо, я шукав будь-яку можливість зробити це. Коли мені було 16 років, дідуся не стало, а я пішов навчатися на механіка".
Після технікуму, 2019 року, Арсен уклав контракт з Національною гвардією України.
"Інший дідусь був військовим, його я теж багато в чому наслідував. Тому я й став водієм в армії. Спочатку я служив на посаді стрільця-санітара в патрульній роті, потім став головним механіком у взводі матеріально-технічного забезпечення, а коли звільнилась посада водія – почав служити на цій посаді".
До повномасштабного вторгнення Арсен виконував логістичні завдання, перевозив військових та майно. Боєць був за кермом і 24 лютого 2022 року.
"Телефонний дзвінок, збір речей, прибуття до пункту дислокації. Там я отримав зброю й поїхав у частину отримувати мано й боєприпаси для свого підрозділу. Ми несли службу на блокпостах, я був водієм вахтової машини, займався перевезенням особового складу. Але посада водія не означала, що виключно за кермом перебував – ми робили все: рубали дрова, готували їсти та інше".
В умовах війни, розповів Арсен, кожен проявляє себе залежно від поставлених задач. Він розумів, що як водій, відповідає не лише за свою безпеку, але за безпеку побратимів.
"В бойових умовах вихід один – швидко налаштуватись, бо відповідальність висока. Багато залежить від того, хто за кермом. Моє завдання – приїхати згідно з наказом, вчасно.
Арсен пройшов дві ротації на Херсонському напрямку – влітку 2024 року та взимку 2025-го. Основним викликом на передовій вважає збільшення кількості російських безпілотників.
"За пів року між ротаціями кількість дронів збільшилась, їх модифікували – стало складніше. Територія там дуже замінована, не можна з'їжджати на узбіччя, виходити в посадки. Сапери досі розміновують де окуповані території".
Екстремальний досвід зміцнив любов Арсена до автосправи. Найбільша його турбота, сказав він – щоб автомобіль був готовий до виконання завдання в будь-який момент.
"Регулярна діагностика, рихтування, повний бак, додаткова каністра з пальним – і ти як пілот, готовий вилетіти на будь-яке завдання".
Арсен має обласну відзнаку "За мужність і відвагу". На його думку, службою має доводити собі, що отримав її заслужено.
"Здається, що зробив не так вже й багато, якщо порівнювати з іншими. У багатьох військових робота важча за мою".
Військове братерство, взаємодопомога й підтримка на фронті – запорука успішності будь-якої військової операції, вважає нацгвардієць.
"Підтримка дуже відчутна. Ми не просто колеги – сім’я. Це мотивує не менше за підтримку рідних, яка також надзвичайно важлива. Щодня шукаємо можливість поговорити з кимось з дому, дізнатись новини з цивільного життя, які розбавляють воєнні реалії".
Після перемоги України Арсен планує продовжити службу. А ще хоче побувати на мирній Херсонщині, адже до війни не був там жодного разу.
Незалежність для нього, сказав – це переможний мир.
