18 серпня — 77 років від дня смерті Василя Вишиваного. Його справжнє ім'я — Вільгельм фон Габсбург. Він був племінником австрійського імператора й мав титул ерцгерцога. Через підтримку України загинув у радянській тюрмі. З містом Кропивницький Вільгельма фон Габсбурга пов'язує приїзд сюди в 1918 році.
Про це Суспільному розповів кропивницький історик Сергій Мілютін.
Вільгельм Габсбург народився 10 лютого 1895 року у родинному маєтку австрійських архікнязів у місті Пула (нині Хорватія). З 12 років жив у місті Живець (нині Польща). Там він уперше почув про українців. Далі його інтерес до України зростав. Він вивчився у військовій академії, опанував українську мову й культуру й 1915 року поїхав на фронт, де командував українськими підрозділами у складі армії Австро-Угорщини.
"Василь Вишиваний був ідеалістом і з юності зацікавився українською культурою. Симпатії до українського народу й спонукали його долучитися до боротьби за незалежність України", — розповів Сергій Мілютін.
Вільгельм Габсбург розмовляв українською мовою й часто носив вишиванки, які йому дарували підлеглі. За це отримав прізвисько Василь Вишиваний. Навесні 1918 року Україну окупували австро-угорські війська. Один з їхніх підрозділів — Українські Січові Стрільці — мав піти вглиб України, щоб приборкати селянські повстання й забезпечити армію хлібом. Василь Вишиваний служив у цьому легіоні й разом з іншими січовими стрільцями приїхав до Єлисаветграда.
І замість того, щоб боротися з повстанцями, січові стрільці з ними потоваришували. Вони відвідували хутір "Надія", влаштовували театральні вистави й курси українознавства у Єлисаветграді й навколишніх селах. На думку Сергія Мілютіна, це було закономірно.
"Січові стрільці сприймали Наддніпрянщину не як ворожу територію, а як частину своєї батьківщини, яка тривалий час знаходилась під царським пануванням".
За словами Сергія Мілютіна, Вишиваний деякий час жив у Масляниківці, а пізніше перебрався до Черняхівки (ред. — колись села, а нині мікрорайони Кропивницького). Він надавав підтримку українським патріотам і захищав селян від репресій з боку німецько-австрійських військ і поміщиків.
"Зокрема, Василь Вишиваний врятував від переслідувань нашого земляка й повстанського отамана Фотія Мелешка. Вже перебуваючи в еміграції, Фотій Мелешко згадував: "Коли б у 1918 році заіснував такий стан, що конче треба було подати свій голос або за Скоропадського, або за Василя Вишиваного, то все селянство і свідома інтелігенція, незважаючи на свою "лівизну", голосували б, особливо на півдні України, за Василя Вишиваного".
Січовики залишили Кіровоградщину восени 1918 року. У грудні 1918 року Вишиваний став полковником армії Української Народної Республіки (УНР) й начальником відділу іноземних зв'язків при Генеральному штабі УНР. При цьому родина не поділяла його поглядів. Зокрема, Вишиваний посварився з батьком. Вишиваний негативно поставився до Варшавської угоди, яку Симон Петлюра уклав з поляками й за якою західні землі України, зокрема, Галичина, відходили Польщі. Його батько — навпаки — активно підтримував поляків.
"Родина Василя Вишиваного не поділяла його симпатію до українства. Натомість боротьба Василя Вишиваного за незалежність України була його свідомим і самостійним вибором. Він щиро вірив у те, що українці здобудуть власну незалежну державу", — розповів історик.
Після поразки Української революції Василь Вишиваний жив у різних країнах Європи, займаючись бізнесом. У вересні 1947 року його викрала радянська секретна служба СМЕРШ й вивезла з Відня до Києва. Василя Вишиваного звинуватили в шпигунстві на західні держави (союзників СРСР по антигітлерівській коаліції) й зв’язках з Організацією українських націоналістів (ОУН).
"Для радянської влади Василь Вишиваний представляв небезпеку, оскільки міг об’єднати довкола себе тих, хто був готовий боротися за незалежність України", — вважає Сергій Мілютін.
Василеві Вишиваному дали 25 років таборів. Він мав підірване здоров'я й 18 серпня 1948 року помер у лікарні Лук'янівської в’язниці. Місце його поховання невідоме.
