71-річний хмельничанин Володимир Бутенко пішов до війська добровольцем, щоб наблизити перемогу України. У війську він навчає артилеристів, бо, каже, має відповідну освіту і досвід.
У день українського добровольця підполковник у відставці Володимир Бутенко розповів свою історію повернення до війська через 30 років.
"Коли звільнявся з армії, я вже думав, що ніколи не одягну військову форму", — розповів Володимир Бутенко.
До війська підполковник у відставці, хмельничанин Володимир Бутенко повернувся через тридцять років. У 2022 в шістдесят дев’ять років, розповів, став добровольцем ЗСУ.
"Інакше не могло бути. Я сказав одразу, що не можна чекати, коли сюди прийде ворог, коли вони будуть нас копняками ганяти. Ми спроможні самі воювати та спроможні створювати опір".
Володимир Бутенко – офіцер у третьому поколінні. У сімдесятих роках закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище. Служив до 1992 року, потім працював у журналістиці. У перший день повномасштабного російського вторгнення зволікати не став.
"24 лютого, коли я звертався у хмельницький військкомат, звичайно, там мені сказали: йди дід, ти нам не потрібний. Старий. Я і так це розумів".
Навесні того ж року, дізнавшись про потребу в навчанні артилеристів, пішов до 23 окремого батальйону спецпризначення при президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького, де також служать його син, онук і зять.
"Спершу була теорія, далі ми їх навчали на місці практики, після того на полігонах".
У листопаді 2022 року разом із батальйоном вийшов на бойові позиції.
"Останній раз уже працювали десять місяців, не виходячи з бойових, це – Бахмут, Часів Яр, Дружківка".
Артилерії, каже Володимир Бутенко, потрібно постійно навчатися.Чоловік зробив власноруч довідник.
"У довідничку є всі дані, є інформація, як робити пристрілку, як готувати дані, як, знаючи цілі, координати своєї батареї, можна розрахувати дані, навіть не маючи приладів".
Довідник і секундомір – речі, з якими розповів Володимир Бутенко, не розлучається під час служби.
"Секундоміру вже 50 років виповнюється. Я коли закінчив училище мені його подарували. І він пройшов усю службу зі мною, і навіть от на війні побував. Навіть працює".
Зі слів Володимира Бутенка, за два роки він підготував 180 артилеристів.
"Навчали з першого пострілу. Так воно і було, особливо в Бахмуті. З першого пострілу виконали завдання — зняли снайпера з багатоповерхівки".
У будь-якій справі, говорить Володимир Бутенко, важлива мотивація.
"Як я їм казав, що хлопці, я хочу, щоб стільки скільки вас поїхало, стільки та повернулися, щоб без втрат".
Минулого року за службу Володимир Бутенко отримав "Знак пошани".
"Як було сказано, за підготовку особового складу. За навчання і підготовку Збройних сил України".
У житті, каже офіцер, досяг усього чого хотів.
"Сад виріс, син у мене теж є, він – бойовий полковник, будинок я збудував".
Тепер, говорить, наближатиме спільну для українців мрію.
"Для України, звичайно, тільки перемоги. Нам інакше не можна".
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
