На творчу зустріч з нагоди 65-річчя письменниці, поетеси, волонтерки й громадської діячки Любові Сердунич в Хмельницьку обласну універсальну бібліотеку завітали її колеги-письменники, журналісти, просвітяни, краєзнавці.
Хто не зміг бути особисто — доєднався до товариства онлайн. Як її шкільна подруга Валентина Девлиш.
"Я часто читаю її вірші, то бачу, наскільки глибоко вона відчуває той світ, який оточує її, наскільки це щирі, взаємні такі, очевидно, почуття", — каже жінка.
Бібліотекарі влаштували виставку публікацій про письменницю та її збірок поезії та прози, яких власних вийшло в світ 26, та ще 16 — колективних. Наразі ще дві готові до друку, каже ювілярка. Це твори для дітей, які вона пише все життя.
"Для дітей постійно пишеться, бо вчителювала, бо маю онучаток, та й взагалі для кого ж тоді писати насамперед, як не для дітей? Щоб вони виховувалися в потрібному руслі. Маю чотири збірки, поки що чотири, готова до видання наступна, а може й дві навіть, проза і поезія для дітей, але поки-що вони в підвішаному стані, скажемо так, бо ресурси не дозволяють видати", — розповідає письменниця.
Свого першого вірша Любов Сердунич, уродженка села Теліжинці поблизу Старої Синяви, написала в шостому класі. І цей вірш був про Батьківщину, розповідає поетеса. Та, каже, громадянська лірика й прозові твори завжди були великою частиною її творчості. Пригадує: була однією з перших і навіть подекуди єдина жителька Старої Синяви, яка не побоялася вийти на вулицю та підтримати Помаранчеву революцію. За таку громадську позицію Любов Сердунич нагородили орденом "За заслуги" ІІІ ступеню.
"Орден — це державна відзнака, це дуже важлива, це найбільша з відзнак, які я маю. Це було дуже пам'ятно, це два роки після Майдану, Помаранчевої революції", — згадує Любов Сердунич.
Та, каже, найбільше її серце зреагувало на початок великої війни. Саме тоді й написала цикл поезій.
"Коли саме люди були дуже в паніці, кінець лютого — початок березня, в мене цілий цикл віршів написався. Вони такі, наснажуючі, в підтримку людей, щоб наснажити на боротьбу, щоб не відчаювались. Я не могла не відгукнутися на цю страшну війну. В мене завжди багато було такої, патріотичної, поезії і прози на різні теми. І про Майдани, в яких я брала участь, ну а про війну це неможливо було мовчати", — каже Сердунич.
Письменницю, просвітянку, журналістку вітали колеги й друзі, слухали її твори та бажали творити ще багато літ.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
