Завтра, 25 грудня, в Україні втретє відзначатимуть Різдво Христове за новоюліанським календарем. Здавна у передріздвяний період жителі Хмельниччини мали свої традиції та звичаї у підготовці до свята.
Про це Суспільному розповіли у Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї.
За їхньою інформацією, мешканці Хмельниччини ретельно готувались до вечері, виконуючи обов’язкову послідовність дій.
"Під образами на покуті стелили чисте сіно, а на нього ставили горщики з узваром і кутею, приказуючи: "Щоб кутя на покуть, а узвар на базар". Зверху стіл притрушували соломою, по кутках ставили часник як оберіг, а потім все вкривали скатертиною. На підлогу під столом теж клали сіно, куди ховали сокиру та інші господарські знаряддя із заліза. За повір’ям вони мали захистити родину від злих сил. Вважали, що усі предмети, які були на столі, мали особливу енергетику і могли слугувати оберегом здоров’я усієї сім’ї".
У Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї зазначили, зазвичай на вечерю готували 12 страв, які символізують апостолів Ісуса Христа.
"Для приготування вечері використовували всі продукти, наявні у господарстві, за винятком заборонених у піст. Різноманітність і багатство наїдків у цей день повинно було сприяти добробуту родини наступного року. Навіть найбідніша сім'я мала докласти максимум зусиль, щоб гідно зустріти Різдво. Аби встигнути приготувати 12 страв, господиня вставала рано. Розпалювала піч, куди клала дванадцять полін, щоб добути "живий" вогонь".
За інформацією обласного краєзнавчого музею, спершу в піч ставили варити дві головні страви — кутю та узвар. Для приготування їжі набирали "досхідну" воду, якою заливали пшеницю і сушені фрукти.
"Кутя — варена пшениця з медом. Зерно пшениці є символом вічності, а мед — щастя Святих у небі. Варили кутю у спеціальному горщику, який ні для чого іншого більше не використовували. Узвар готували з сушених яблук, грушок і слив. На Хмельниччині цей напій інколи називали сушеницею".
У Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї розповіли, перед тим, як сідати до столу, господиня проводила певний обряд, щоб у новому році велось господарство.
"Поклавши в рукавицю гроші, господиня несла кутю на покуть, а діти під час цієї ходи "мекали", "мукали", "іржали", "квоктали", "крякали", щоб усі свійські тварини мали гарний приплід. Перша ложка куті була для бджіл. Її кидали до стелі, щоб рої не втекли з пасіки. Друга — для того, щоб задобрити мороз, аби він не чинив збитків і не морозив посівів. На Хмельниччині існувало повір'я, що душі померлих родичів беруть участь у святковій трапезі. Для них після вечері залишали їжу на столі. Вважали, що мити посуд у цей день — гріх, тому усі члени родини клали свої ложки у горщик з кутею, щоб предки могли поїсти каші".
У господаря дому теж були обрядові обов’язки, зазначили у Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї.
"Повечерявши, господар брав зі столу потроху кожної зі страв і ніс до хліва худобі, щоб та "не скаржилася". За повір'ям у цей період Бог дарує тваринам мову в подяку за те, що колись маленький Ісус спав у яслах".
В обласному краєзнавчому музеї розповіли, на Хмельниччині після вечері було заведено обмінюватись гостинцями. Діти несли кутю, пироги, рибу бабі-повитусі, хрещеним батькам і родичам. Ті у відповідь дякували й пригощали стравами зі свого столу. Це символізувало спорідненість сімей та їх взаємну щедрість.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
