Після тяжких поранень 24-річний Сергій Вівсянюк півтори доби діставався до своїх — першої танкової бригади. Пораненого військового з дрона помітили нацгвардійці і з безпілотника скидали йому воду, медикаменти, і записки з вказівками, у який бік рухатись. Сергій Вівсянюк дістався місця евакуації, нині він лікується на Хмельниччині.
Сергій Вівсянюк родом з Черкащини. До повномасштабного вторгнення, каже, працював у сільському господарстві. Повістку отримав у липні 2022 року.
"Я особливо ніколи не рвався у військкомат. Вирішив для себе так, як прийде повістка, коли я буду потрібен, тоді я і піду", — розповідає Сергій Вівсянюк.
З 13 вересня він служить у першій танковій бригаді. Чоловік розповідає про бій, в якому отримав поранення. Завдання стояло: втримати посадку, яку відбили українські бійці.
"Ми всю ніч стояли там під обстрілами мінометів, танків. Підійшли впритул і почався ближній бій зі стрілецької зброї, пішли в хід гранати. "Рожків" я не знаю скільки я випустив, гранат я викидав всі, що були – це 14 штук. До мене у відповідь прилетіла граната. Я її побачив, зі мною в окопі було ще два хлопці. Я відстрибнув від неї. Добре що встиг понизити силует, тому що якби я його не встиг понизити, мене б осколками нафарширувало. А так у мене пробило руку і легеню", — згадує піхотинець.
Відійшовши на інші позиції, каже Сергій, і пораненим продовжував вести бій. Російські війська відступили.
"Нас зібралося група з п’ятьох чоловіків, один був "300-й", в нього плече було геть роздроблене, на шкірі висіло. І ми вирішили вп’ятьох відходити від позиції до точки евакуації. Коли ми прибули то точки евакуації, по нас почала працювати ворожа артилерія та стрілецька зброя", — каже військовослужбовець.
Почали повзти, розповідає воїн, до своїх вздовж дороги, яку танк протралив від мін.
"Щоб нас не було видно. І потім спрацював снайпер по одному з наших бійців. І плюс по нас працювала ворожа артилерія. Хлопці вирішили залишитися у воронці, бо велике скупчення — це радість для ворожої артилерії. Коли ми повзли, то по нас спрацював чи то міномет, чи то БМП, і тоді я отримав поранення в ногу. Уламок зайшов і вийшов через гомілку. Я подивився, великий фонтан крові. В мене шок. Я зажав ногу турнікетом", — розповідає піхотинець.
Вмовив побратима, аби той далі повз сам, пригадує Сергій, так хоч в одного з них був шанс вижити.
"Я почав повзти та втратив свідомість. Через сильний пневмоторакс, через пробиту легеню, яку мені ще пробили в окопі я дуже часто втрачав свідомість. І в одному місці я там заліг і пробув цілу ніч, напевно. Дні дуже сильно сплутались", — каже Сергій Вівсянюк.
Сергій розповідає, що страждав від спраги, оскільки вода закінчилася ще в окопах. Одразу не розумів, чий дрон бачить над собою.
"Дрон почав скидати мені воду, медикаменти, антибіотики. Навіть їжу скидав, я пробував їсти, але через сильне зневоднення воно не лізло. Хлопці мені скинули записку, в якій було вказано, що я сильно близько до ворожої посадки. Я це і так розумів. Це було метрів 100-150 від них. І що потрібно повзти, бо мене не зможуть витягнути", — згадує військовослужбовець.
За пів дня проповз метрів 300, періодично втрачаючи свідомість, розповідає Сергій.
"І коли сонце вже сідало, я скотився, там танчик як тралить, землю набік викидає. Я на цю землю ліг, закотився, трошки землею присипався, травою і так і заснув. Проснувся від голосів", — каже Сергій Вівсянюк.
До місця евакуації військовослужбовці бригади "Карадагу" несли його ще кілометрів п’ять, говорить Сергій. Далі, каже воїн, відвезли до шпиталю.
Наразі військовослужбовець лікується. Він каже: після одужання повернеться на фронт, а після війни хоче одружитися і на старості розповідати онукам, як воював.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
