Сьогодні, 5 серпня, у Хмельницькому попрощались із загиблими війсковослужбовцями 50-річним Василем Лазуткіним та 42-річним Андрієм Томчишиним. Загинули герої під час виконання бойових завдань на Донеччині. Тіла воїнів ідентифікували за ДНК-тестами.
Про це Суспільне Хмельницький розповіли рідні та загиблі воїнів.
Сестра Василя Лазуткіна Світлана розповіла, що вони товаришували з дитинства.
«Він сам родом з Хмельницького. Його батько і моя мама двоюрідні брат з сестрою, але були, як рідні. Так по життю склалося, що дядько часто його до нас привозив, я брата няньчила, за ручку водила. В дорослому віці ми теж спілкувались. Вони з дружиною та сином приїздили до нас в село».
Жінка пригадала, яким Василь Лазуткін був за життя.
«Він був добрим і чуйним. Він був найкращою людиною. У мене немає рідних, тільки двоюрідні, троюрідні. От Вася був мені дуже близьким».
Світлана розповіла, що у воїна залишились син, мати та сестра. Ідентифікували воїна за ДНК-тестом.
Представники підрозділу цивільно-військового співробітництва, які функціонують на Хмельниччині розповіли, що мобілізували Василя Лазуткіна у березні 2024 року.
«Загинув воїн під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка, Покровського району, Донецької області. Сталося це у травні 2024 року».
Світлана Делікатна розповіла, що вони із Андрієм Томчишиним були колегами.
«Чудова людина, педагог від Бога, художник, який прикрасив Хмельницький. Безвідмовна абсолютно людина. Запам'ятали його і учні, і студенти, яких він навчав в гуманітарно-педагогічній академії. Колектив до кінця не вірив, що він загинув, ми думали, що це все помилка».
Зі слів жінки, воїн став на захист України в перші дні повномасштабного вторгнення, доєднавшись до лав територіальної оборони. У цивільному житті Андрій був викладачем Хмельницької художньої школи та став автором низки муралів у обласному центрі.
«Він робив все для того, щоб художників множилося в Україні. Він — художник-монументаліст. Мурали — це його робота. Він прикрашав не тільки стіни, він прикрашав собори, церкви».
Брат загиблого воїна Артур розповів, що хист до малювання Андрій Томчишин мав з дитинства. Після закінчення школи навчався у військовому училищі.
«Він з дитинства малював. Дуже цим захоплювався. Постійно всі зошити, журнальчики. Він все розмальовував».
Зі слів чоловіка, під час виконання бойового завдання воїн отримав поранення, однак після відновлення знову повернувся до війська.
«Він прийшов у Бахмут, мав поранення. І все ж, хоча був обмежено придатним, але знову написав рапорт і поїхав захищати батьківщину на «нуль».
Брат воїна розповів, що загинув Андрій Томчишин 25 березня 2025 року на Донецькому напрямку. У воїна залишилися дружина, двоє доньок, мама, тато, брат та сестра.
Поховали героїв на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
