Десять років виповнилося сільському краєзнавчому меморіальному музею Мархоцького у селі Миньківці Дунаєвецького району. Про це розповів краєзнавець, голова центру Мархоцькознавства Володимир Захар’єв. За його словами, музей приватний. У закладі налічується 200 експонатів.
Краєзнавчо-меморіальний музей Сцибора Мархоцького у селі Миньківці за 22 кілометри від Дунаєвець.
Будинок у якому нині музей найстарший в селі. Йому 110 років, це колишній єврейський магазин, каже Володимир Захар’єв. А у підвалах нинішнього музею у тридцятих роках минулого століття була більшовицька в’язниця.
«Експозиція знаходиться в трьох залах - двох невеликих і в одному великому. Перший зал розповідає про життя Мархоцького, це з середини XVIII століття по 1793-й. другий зал розповідає про реформи і життя Мархоцького в російській імперії, тобто 1793 по 1827 коли він помер», - каже краєзнавець.
Ткацькому станку, який виставляють у музеї понад 100 років, каже Володимир Захар’єв: «якби був спеціаліст, його можна було б скласти до кінця, і почати виготовляти тканину, як це робили наші предки сто і більше років назад».
Іноді люди самі приносять експонати, каже доглядач музею Владислав Сирота. «Експонати приймаю, екскурсії проводжу. З Києва приїжджали, дивилися. Туристи приїжджають дивляться», - каже доглядач.
Довідка: Ігнацій Мархоцький поміщик, котрий перший на Поділлі у 1804 році скасував кріпосне право. Він спадкував містечко Миньківці зі всіма належними до нього фільварками та хуторами у 1788 році. Свої землі Мархоцький проголосив «Миньковецькою державою». Вона мала свої кордони, позначені стовпами із написом «Границя Миньковецької держави від Російського царства». Крім цього, для внутрішнього вжитку випускали власні гроші, а відносини між мешканцями базувалися на законодавчих актах, які створював сам Мархоцький.
