Жителька Маріуполя Світлана Сторчак змушена була залишити рідне місто після того, як російські війська розбомбили її квартиру. І то не одразу, бо її син, нацгвардієць Дмитро, залишився боронити місто. Зараз він у списках полонених. Цю інформації Світлані підтвердили у його військовій частині, як і те, що 17 травня, разом з іншими, він вийшов з "Азовсталі".
Переселенка з Маріуполя Світлана Сторчак переглядає одне з небагатьох архівних відео. Про сина, каже, інформації практично немає. Окрім тієї, що він військовополонений.
"Мені зателефонували і сказали, що він вийшов 17 числа, і він евакуйований. Жодної іншої інформації більше немає, окрім озвученої раніше, що вони в Оленівці. Це територія ДНР, неподалік Маріуполя", - каже Світлана.
Її Дмитро з 2018 служив у Нацгвардії в Маріуполі. Дружив з медичною інструкторкою з Дунаєвеччини Оленою Кушнір, розповідає мати. Вона загинула на "Азовсталі" у квітні. А свого сина Світлана, каже, розгледіла в одному з відео серед військовополонених, яких виводили з комбінату: "Буквально секунда: як він проходить і видно поранення його".
Відколи дізналася, що син в "Азовсталі", вдивлялася в кожне відео з підземель, пригадує жінка. І в одному, коли допомагали евакуювати цивільних, упізнала його, каже Світлана: "На відео за перше травня, хоч там не видно його обличчя, але материнське серце підказує і всі рідні впізнають у ньому нашого Дмитрика, він там бабусю виводить".
У квітні повідомлення від Дмитра надходили вкрай рідко. Здебільшого – підбадьорливі. Але були й такі: "В нас летить все: і з моря, і з неба. Ось так".
Дмитрові - 25 років, і поки він одружений з армією, жартує мама. Каже: віджартовуватися любив і її Дмитро. Навіть з "Азовсталі", коли було невимовно важко, писав: "Мамо, я поїв і в касці".
У родині Дмитра говорять, що буде ще місце і час, і безліч підстав для жартів. А доти жінка продовжує вдивлятися у надіслані друзями відео з сином, бо власні довелося видалити, коли у квітні, після знищення окупантами квартири, мусила виїхати з рідного Маріуполя. На зустріч зі своїм сталевим оборонцем чекає у Хмельницькому, щоб разом поїхати на каву.
"Коли він був на "Азовсталі", то писав: "Я там хочу смачно поїсти і випити смачної кави у Львові. Ти зі мною?". Кажу йому: "Приїжджай у Хмельницький, а далі, якщо так хочеш, поїдемо у Львів"", - пригадує Світлана Сторчак.
Жінка мріє: після того повернуться у відбудований Маріуполь, бо там - їхнє коріння.
Автор: Олена Кеменяш.
Читайте також
- "Богдан хотів, щоб син виріс справжнім українцем". Історія вдови та мами загиблого "азовця"
- «Не мовчіть» - історія хмельницької парамедикині з «Азовсталі», яка зараз в полоні
