«Не мовчіть» - історія хмельницької парамедикині з «Азовсталі», яка зараз в полоні

«Не мовчіть» - історія хмельницької парамедикині з «Азовсталі», яка зараз в полоні

«Не мовчіть» - історія хмельницької парамедикині з «Азовсталі», яка зараз в полоні
Фото: Суспільне Хмельницький

«Не мовчати» – слова, які сказала своїй дочці Катерині парамедикиня з «Азовсталі», хмельничанка Тетяна Васильченко, коли зателефонувала з полону. Разом із бійцями полку «Азов» Тетяна вийшла з території заводу 17 травня й опинилась в полоні, в тимчасово окупованій Оленівці. Її сестра Наталія Васильченко розповіла Суспільному – 24 травня впізнала Тетяну серед полонених на відео одного з російських каналів. Зараз родина робить все можливе для того, аби витягти жінку з полону.

«Ваші молитви врятували наш екіпаж» – смс-повідомлення, яке написала родині Тетяна Васильченко, коли разом з бійцями змінювали позиції та переходили вже на завод «Азовсталь» в Маріуполі.

Жінці – 50 років, працювала бухгалтером, але перед початком повномасштабного вторгнення пройшла вишкіл і увійшла до добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», розповідає її дочка Катерина Бас: «Вони дійсно знаходяться в польових умовах, їх залишають без води. Там настільки бутафорія розвинута, що це як справжня рана. Хто проходить той вишкіл і приймає рішення залишитись – це найкращі медики, які можуть бути».

23 лютого Тетяна відбула на позиції поблизу Маріуполя.

«Ніяких подробиць, звісно, вона не розповідала. Тому, що це зв’язок. Розповідала: «Тримаємось, пити є, їсти є». В неї був день народження 30 квітня. Хлопці навіть дістали для неї тюльпанів і подарували», - говорить дочка полоненої.

16 травня, розповідає сестра полоненої Наталія, жінка телефонувала з позиції й заспокоювала родину – все буде в порядку і потрібно вірити в краще.

«Вже коли з нею спілкувались, з Тетяною, і коли до неї телефонували, то розуміли, що там відбувається щось не те. Зростає напруженість, зростає кількість обстрілів. Вона сама казала: «Там відбувається щось не те»», - розповіла сестра полоненої.

17 травня з новин рідні почули – українські військові виходять з «Азовсталі».

«Шок був надзвичайний. Страх якийсь, переживання. Почала перевіряти всі-всі, які є, соцмережі, пабліки і тому подібне, шукаючи відео. Я перше побачила відео виходу з «Азовсталі». І це від 17 травня до 24 травня – перегляд тих сотень різних відео, це досить важко було», - каже Наталія.

24 травня на одному з відео Тетяну все-таки знайшли.

«Я натрапила на добірку відео жінок з «Азовсталі» з досить-таки саркастичним підписом. Я переглядаю і дивлюся – стоїть Танюшка позаду шеренги і її відводять в сторону в капюшоні. Шок такий і радість, що таки вона є, жива і далі вже можна щось шукати», - говорить сестра полоненої.

8 червня Тетяна зателефонувала з російського полону дочці.

«Вона передала інформацію для свого керівництва, що все в порядку, всі живі. Всі 300-ті, поранені, але легкі. Сказала, що утримують більш-менш нормально і що з голоду не помруть. Я поставила їй чітке питання: «Мамо, що нам робити – мовчати чи кричати?». Тому, що важливо розуміти, що потрібно робити, аби не нашкодити. Вона мені дала чітку відповідь: «Не мовчати»», - каже донька полоненої Катерина.

Зараз родина, виконуючи прохання парамедикині Тетяни Васильченко, хоче надати її та історіям інших полонених розголосу – аби швидше повернути всіх додому.

Читайте також

  • "Поїду з підрозділом в зону воєнних дій, коли потрібно", - військовий лікар Віталій Лисюк.
  • "Вдома мене чекають дружина і донечка. Я воюю тут у першу чергу заради них!", — воїн 128 бригади "Тамерлан".

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди