Колишній головний художник управління архітектури Хмельницької міськради Сергій Юрков, після участі в бойових діях на сході України, залишив роботу та оселився в селі Морозів, за 25 кілометрів від Дунаївців.
Саме таке село, вдалині від цивілізації, розповідає Сергій Юрков, він і шукав, щоби відпочити від міської метушні та відчути єднання з природою.
На вулиці Квітковій, що у села Морозів, хмельницький художник Сергій Юрков купив хату. Каже, спеціально шукали такий глухий «край географії», аби відійти подалі від цивілізації, але ближче до природи, до природного способу життя.
Художник мешкає тут один, із кішкою, яку назвав Мишою. Любить каву та виготовляє прикраси, приладдя та коштовні ножі з бурштиновим озлобленням. Ні телевізора, ні Інтернету. Саме цього, додає, і хотів, коли шукав помешкання.
«Все живе: вітер живий, вода жива, земля жива, космос живий. Від цього й відштовхуєшся, і мусиш ставитися до всього, як до живого. Відчуття починають працювати, після цих фронтів відчуваєш струм, який іде в світі», - розповідає Сергій.
На російсько-українську війну, продовжує, пішов добровольцем в 2015-му році.
«Коли війна в країні, то, вважаю, кожен чоловік має взяти в руки зброю і захищати свою землю. Були і загиблі, і поранені. Ми були на самому «нулі»: наші окопи, і за 700 метрів - окопи противника. Ми їх бачили без біноклів. Вони по нас працюють, ми по них працюємо», - згадує своє перебування на фронті чоловік.
У Сергія на вулиці Квітковій - двоє сусідів, які ніяк не могли второпати, чому він переселився з міста в село.
«Дивувалися, це для них був нонсенс, бо всі з села їдуть в місто, а тут з міста приїхали в село. Спочатку всі сумнівалися, чи витягну, чи виживу тут, але потім подивилися – працює, робить, не виходить, але робить. І, врешті-решт, всьому навчився, і все виходить», - говорить художник.
Сергій показує своє господарство: курчат, фруктовий сад, город, де поряд із городиною росте тютюн - колишній АТО-вець каже: звик на цьому економити. А ще, додає, годується тим, що є на городі, що виростив сам.
На запитання, чи не нудно п’ятдесятирічному містянину в селі, Сергій відповідає: «Не нудно. Коли нудно, люди йдуть в бари, ресторани - це нудно. А тут нудно не буває. Чи скучив за містом? Ні. Приїжджаю на один день - і дихати не можу міським повітрям, а ще ця метушня, машини… Мене вже починає дивувати, як люди можуть жити в таких умовах». Тож повертатися у місто зі свого села Сергій Юрков уже не планує.
Читайте також
- Одноосібники: родина Олішевських з Хмельниччини живуть в лісі та займаються садівництвом
- Проходить реабілітацію: на Хмельниччині усім селом рятували травмованого лелеку
- «У нас тут ковіду немає»: репортаж з села на Хмельниччині з двома жителями
- Останній Ленін на Хмельниччині: у одному із сіл краю досі стоїть погруддя вождя
