Під питанням опиниться розвиток будинків сімейного типу та прийомних сімей на Хмельниччині в разі внесення змін у Національну стратегію реформування інтернатів.
Про це Суспільному розповіла уповноважена президента України з прав дітей в Хмельницькій області Тетяна Воронцова.
За її словами, якщо зміни внесуть, то діти частіше потраплятимуть у державні заклади догляду, які, додає Тетяна Воронцова, здебільшого не пристосовані для їхньої соціалізації.
Чим прийомна родина відрізняється від інтернату
У прийомній сім’ї Світлани Параджанової виховується четверо прийомних дітей. Найстаршому Михайлові 15 років, наймолодшій Єві – сім.
«Намагаємося знайти з ними спільну мову, встановити контакт. Звісно, прийомна дитина не така, як своя. Вона, зазвичай, усього боїться. Ось ці діти, яких я прийняла до своєї сім’ї – вони боялися собак. Літали мухи – вони навіть їх боялися. Дорослі діти більше настраждалися. Вони психологічно постраждали, тому їм потрібно більше любові, ласки. Щоб вони зрозуміли і відчули, що їх тут не буде ніхто ображати. Що їх люблять і допоможуть у будь-який момент. Тоді вони розкриваються, і розповідають про свої проблеми. Природно, в інтернаті і дома це дві великі різниці. В домашній умовах дитина просто на очах розквітає», - розповідає прийомна мати Світлана Параджанова.
Свою біологічну матір семирічна Єва називає Наташою, Світлану ж кличе мамою. Каже, з мамою їй краще.
«Мені тут з мамою Свєтою добре було, а з Наташою – ні, бо вона зла, я її боюся», - ділиться Єва.

Біологічну матір 7-річної Єви і 4-річної Вікторії підозрюють у побитті молодшої доньки, розповідає Світлана Параджанова. За її словами, жінку позбавили батьківських прав 4 роки тому, але в червні 2020 вона через суд повернула доньок собі. За два місяці Віка померла, додає жінка. Поки тривають суди над біологічною матір’ю, Єву повернули в сім’ю Світлани Параджанової.
«Коли Єву і Віку повертали біологічній матері, то у Віки такий вираз обличчя був переляканий. А в тих оченях жахі… «Мама я не хочу, я не хочу туди повертатися. Я заберу братика (в них там братик маленький), заберу подарунки і прийду до тебе», - ось такі її останні слова були», - зі сльозами згадує Світлана Параджанова.
На шляху до нової родини: дати дитині відчуття безпеки
У центрі соціально-психологічної реабілітації дітей «Подолянчик» наразі проживає 35 діток, яких вилучили з проблемних родин, каже тимчасово виконуючий обов’язки директора закладу Григорій Черпіта.
«Первинна задача нашого центру - це витягнути дітей з того тяжкого соціуму, в якому вони були у сім’ї. Надати допомогу - соціальну, медичну, психологічну. І щоб дитина відчула себе дитиною, а не загнаним звірком», - каже Григорій Черпіта.
За словами психологині «Подолянчика» Оксани Бормецької, діти потрапляють до центру у важкому психологічному стані.
"Вони сумують за матір’ю, яка б та мати не була, а для дитини це найрідніша людина і вони хочуть перебувати з нею. Вони сумують за своїми домівками, за своїми рідними. Навіть за своїми котами і собаками, які були поруч з ними. За 3-5 днів дитина адаптується до нового середовища", - розповідає психологиня.

Якщо батьків дитини позбавили батьківських прав і вона йде на усиновлення чи у патронатну родину, з цими людьми також проводяться консультації, продовжує розповідати Оксана Бормецька.
"Ми готуємо родину, розповідаємо, яка це дитина, з якої вона сім’ї. Якщо дитина не бажає йти на контакт з родиною, яка хоче її забрати, дитина залишається у центрі", - розповідає Оксана Бормецька.
За рік у центрі соціально-психологічної реабілітації надають допомогу щонайменше сотні дітей, каже Григорій Черпіта.
Які загрози несе нова постанова Кабміну
За словами начальниці служби у справах дітей Хмельницької обласної адміністрації Ніни Магур, плюси сімейного виховання дітей в тому, що вони більше соціалізовані до життя, ніж діти у державних закладах.
"Є проєкт постанови Кабміну, який регламентує влаштування дітей в заклади інституційного догляду без згоди органу опіки і піклування. Це говорить про те, що кількість дітей, яка буде навчатися в закладах інституційного догляду, буде збільшуватись. Попереднє законодавство, яким ми керувалися, воно було направлене на те, щоб діти виховувалися в прийомних сім’ях, будинках сімейного типу", - зазначає ніна Магур.
У тому, що дітям краще у прийомних сім’ях і будинках сімейного типу, переконана й представниця уповноваженого президента України з прав дитини в Хмельницькій області Тетяна Воронцова.
"Та національна стратегія, яка діє наразі, вона передбачає, що будуть створені, наприклад, патронатні сім’ї, патронатні вихователі, які будуть брати до себе в сім’ю діток для того, щоб вони не потрапили в дитячий будинок, заклад інституційного догляду. Якщо ж це все буде зупинено, діти знову, і це зрозуміло, бо державі так простіше, будуть потрапляти в дитячі будинки і в інтернатні заклади", - каже Тетяна Воронцова.

За словами Ніни Магур, утримання однієї дитини у державному закладі обходиться у 15-16 тисяч гривень на місяць. З цих коштів, додає посадовиця, на саму дитину витрачають 4,5 тисячі гривень, інші кошти - це комунальні послуги і заробітна плата обслуговуючого персоналу. На дитину в прийомній сім’ї чи будинку сімейного типу, каже Ніна Магур, держава виділяє два прожиткових мінімуми - в середньому 4 тисячі 378 гривень, ще 3 тисячі - зарплата батьків.
Зараз на Хмельниччині існує 22 будинки сімейного типу і 106 прийомних сімей, в котрих виховують 428 дітей, додає начальниця служби у справах дітей Хмельницької обласної адміністрації Ніна Магур. За її словами, у 17 державних закладах інституційного догляду, а це, зокрема, інтернати та дитячі будинки, перебуває 3 тисячі 800 дітей.
Читайте також
- У Хмельницькому судитимуть жінку, яка до смерті побила 4-річну доньку
- У Хмельницькому просять відкрити спецшколу спортивного профілю
- Реформа інтернатів на Запоріжжі: результати та наслідки відтермінування