6 січня херсонці готуються до різдвяної вечері. Кореспонденти Суспільного побували в гостях у Марії Олексієнко та дізналися родинний рецепт куті.
Марія Олексієнко готує Різдвяну вечерю, чекає, що збереться уся родина. Рецепт куті дізналася від мами, разом з якою їх переселили в Україну з Польщі у 40-х роках минулого століття.
У дитинстві Різдво було досить бідним, - пригадує Марія Василівна, - проте у будь-які часи, незалежно від обставин чи політики, це свято залишалось улюбленим у родині.
"В церкву не дозволяли ходити, але все одно ми діти бігали щедрували, колядували. Зими були не такі як зараз, снігу було по пояс. Новий рік не так відзначали, як Різдво, Різдво це було щось святе. І ми дуже раділи цьому, чекали якісь подарунки, готували. Запалювали ялиночку, ялиночка була з лісу, жива, а зараз штучна вже багато років, мені шкода, коли вирубають. Ще в нас така традиція була і є, що наші померлі, які відійшли в інший світ, на Різдво приходять до нас у гості, і коли закінчується вечеря, ми ось цю кутю лишаємо на столі і кладемо стільки ложок, скільки пішло наших рідних. На другий день віддаємо пташкам", - розказує Марія Олексієнко.
Готувати святкові страви почала відучора, - говорить Марія Олексієнко, їх має бути не менше 12, та найголовніша – кутя:
"Я купила ярову пшеницю, шліфовану, бо якщо не шліфована – треба замочувати на цілу ніч. Замочую на годинки дві, потім ставлю варити".
До куті додається розтолочений мак, родзинки та обов’язково мед, - говорить Марія Василівна. Все треба ретельно перемішати.
"Повір’я таке було, коли варить жінка кутю, якщо вона не підніметься горбиком таким, а впаде – це погана прикмета була. А якщо піднявся горбик – хороший рік буде. І я сподіваюся, що у моєї родини, все буде добре".
