Згенеровано з допомогою ШІ
Херсонка Марія Шаповалова у свої 79 років продовжує працювати медичною сестрою. Каже, жодного разу не пошкодувала про вибір професії. У медицині вона вже 62 роки. Своїх пацієнтів знає по іменах і для кожного намагається знайти слова підтримки.
«Вдало обрала професію»
Пов'язати життя з медициною Марія вирішила ще в дитинстві. Після закінчення Херсонського медичного коледжу через три дні після випускного вечора вже вийшла на роботу.
Перші п'ять років працювала операційною сестрою.
«Інколи добами не виходили. Тільки вийдеш, а тут знову якась сталась трагедія. То планові операції, то ургентні», — згадує вона.
Потім — переїзд до Херсона, робота дільничною та старшою медсестрою. І 45 років у фізіотерапії.
«Вдало обрала професію. Вона мене любить, я її люблю. Як людина щаслива? Коли вона йде на роботу з радістю і вертається додому також з радістю. От мені пощастило», — каже Марія.
Пацієнти змінились — більше травм
З початком повномасштабного вторгнення працювати стало важче.
«Методи фізіотерапії не змінились, змінились тільки хворі. Багато травм є. Там не можна — осколки є, там не можна — ще щось. Людей, які потребують нашої допомоги, ще більше стало. Ці всі мінно-вибухові травми, всі наші переживання, всі наші хвилювання за рідних, за близьких», — розповідає вона.
Своїх пацієнтів Марія знає по іменах. Намагається знайти слова підтримки, пригостити смаколиками.
«Я кожного пацієнта люблю. Мені і шкода їх, і хочеться, як старі люди кажуть: "Руки підкласти, щоб підняти їх"», — каже медсестра.
«В нашому під'їзді двоє згоріло»
У ніч з 2 на 3 червня 2026 року багатоповерхівка, де жила Марія, потрапила під масовану дронову атаку.
«Дрони атакували, кидали. Це стільки було скидів, що я не знаю, хто їх рахував. Почалася пожежа на четвертому поверсі, потім на п'ятому, потім третій, четвертий», — розповідає жінка.
Марія гасила пожежу з 21:30 до третьої ночі, поки голова ОСББ не вивів її з будинку через густий дим.
«В нашому під'їзді двоє згоріло», — каже вона.
Тепер живе у родичів — її квартира непридатна для проживання. Але виїжджати не хоче.
«Роботу прикро залишити, тому що якщо я поїду, на цьому моя робота закінчиться. Оце мене найбільше тривожить», — зізнається Марія.
«Хоча я розумію, що мені треба їхати. 80 років, квартири немає, постійно у родичів — не справа, треба своє щось», — додає вона.
Спатифілум як оберіг
Підтримувати віру у краще допомагає квітка — спатифілум, який Марія принесла з дому на роботу після того, як квартира була зруйнована.
«17 лютого, коли під балкон прилетіла "Молнія", він упав і розбився, розлетівся на шматочки. Я його зібрала, пересадила. А тут через деякий час знову він упав. З дому принесла на роботу, бо дома не стало», — розповідає вона.
Для Марії це — символ, каже жінка.
«Я для себе думаю: як він оживе, а ще якщо заквітне — жіноче щастя — значить буде скоро перемога. Знаєте ж, треба ж у щось вірити. От я вірю. Як квітка піднялась — і ми всі піднімемось, і все буде добре у нас. Оберіг мій», — ділиться Марія Шаповалова.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram та YouTube.
