Десять років тому — 9 квітня 2015 року — народні депутати ухвалили пакет декомунізаційного законодавства і започаткували очищення українського публічного простору від радянської тоталітарної спадщини.
Що за ці роки вдалося зробити на Харківщині, Українському Радіо Харкова розказала начальниця другого міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті Марія Тахтаулова.
Які закони щодо декомунізації ухвалили 10 років тому?
Йдеться про чотири закони. Один з них нам добре відомий, через нього перейменували значну частину вулиць наших населених пунктів, які мали імена комуністичних діячів. Це закон про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів та заборона пропаганди їхньої символіки.
Другий закон, як на мене, надзвичайно важливий, мабуть, навіть найважливіший серед інших, — це закон про доступ до архівів репресивних органів. Відтак кожен охочий може звернутися до архівів, галузевих архівів, в архів Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ тощо і запросити справу для ознайомлення. Тобто, таким чином, у нас є повний доступ до справ засуджених, репресованих і так далі.
Третій закон — це про увічнення пам'яті та перемоги над нацизмом в Другій світовій війні. Цим законом тоді ми відмовилися від ідеологічного міфу про Велику вітчизняну війну і, власне, стали на шлях пам'ятання про Другу Світову в контексті такого європейського пам'ятання, Дня пам'яті, Дня примирення.
І останній з пакета законів — це закон про борців за незалежність України в XX столітті, де нарешті українські бійці від часів Української революції 1917-21 року і власне до кінця XX століття були визнані саме борцями за незалежність України.
Які підсумки декомунізації на Харківщині?
У Харкові було перейменовано 268 вулиць на той момент, демонтовано кілька десятків різних пам'ятників і пам'ятних знаків. Якщо говорити про область, то там йдеться про понад 3 тисячі вулиць загалом по області.
Але насправді головне не це, не цифри, а те, що загалом процес перейменування назв вулиць і назв населених пунктів сколихнув доволі широку емоційну дискусію серед українців.
Тобто, можливо, вперше взагалі в житті люди задумалися, а чому ми живемо на вулиці Чубаря, а хто такий Постишев, а хто такий загалом Ленін, і багато інших діячів, про яких ми знали максимум, що вони з якогось комуністичного минулого. Але що конкретно вони робили на своїх посадах — оце, власне, і було предметом таких розвідок, пошуку інформації.
Виявилося, що переважна більшість з них — це люди, які не просто там здійснювали якусь політику, а здійснювали геноцидну політику проти українців, той же згаданий Постишев, Влас Чубар, Косіор — це люди, які безпосередньо причетні до трагедії Голодомору. Той же Ленін, який реалізовував політику червоного терору ще у 20-х роках.
І це дало нам поштовх подумати над тим, чи це не суперечить це здоровому глузду. Що таке назва вулиці? Це глорифікація, це наша данина пам'яті, шани. Тобто кого ми вшановуємо? Тих, хто нас вбивав? І це перший позитивний момент, що декомунізація спонукала до роздумів, до пошуків і так далі.
Другий такий момент: кого ми пропонуємо натомість? Тут були запеклі дискусії, чимало громадян України казали про те, що назвімо нейтральними назвами, щоб потім не перейменовувати, такі обґрунтування звучали. Частина виступала за більш патріотичні позиції.
Як на мене, важливим уроком, важливим наслідком декомунізації, є те, що українці 10 років тому подумали про ті злочини, які чинили тут комуністи й, власне, російські комуністи. Та дискусія, вона, власне, призвела до розуміння того, як діє комуністично-окупаційний режим, якими методами він діє.
Яку ви оцінку надасте активності громад Харківщини у процесі декомунізації?
Якщо говорити про досвід 10-річної давнини, коли перейменовували вулиці в 2015 і 2016 роках, то, на жаль, такої включеності громад, яку я спостерігала, наприклад, зараз, в останні два роки, тоді не було. Загалом знаєте, за невеликим виключенням, бажання особливого перейменовувати вулиці у громадян не було. Тому що це вихід з певної зони комфорту, хтось думав, і оманливо, що треба буде документи змінювати, це все дорого, час і так далі.
Наскільки виконані вимоги декомунізаційного законодавства, скільки ще залишається на Харківщині?
Я не оперую цифрами, в принципі, в розрізі топоніміки, не буду говорити на 100%, може, якась Жовтнева і зберігається, десь вона сховалась, це одиничні випадки, і так само, може десь завалявся якийсь бюстик комуністичному діячеві або елемент оздоблення якоїсь архітектурної споруди. Це якісь вже точкові елементи.
Я не буду говорити, що там 100% все виконано. Тобто, очевидно, що знайдуться якісь поодинокі випадки.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
