Віталіна Зіньківська почала працювати на Харківському обласному радіо в середині 1990-х років, п'ять років керувала інформаційно-музичним каналом "Харків-2", а потім стала заступницею генерального директора Харківської обласної телерадіокомпанії. Загалом, майже 20 років вона присвятила роботі на Харківському обласному державному радіо.
Нині Віталіна Зіньківська — провідна фахівчиня департаменту моніторингу, контенту та стандартів мовлення Національної суспільної телерадіокомпанії України.
"Обласне радіо в будь-якому місті дає дивовижну можливість бути водночас і шевцем, і жнивцем, і на дуді гравцем"
"Я прийшла, не маючи абсолютно ніякого журналістського досвіду в цей колектив, і доводилося вчитися всьому, що називається, "з коліс". У редакції було дуже багато людей, таких аксакалів журналістики, які починали в 1960-1970-х роках, і дуже багато знали, вміли. Моєю головною радіонянею стала Владлена Вікторівна Костенко, і вона була не лише радіонянею для дуже багатьох журналістів, але і своєрідною літературною мамою для багатьох письменників, поетів, яким вона просто, можна сказати, творила дорогу в літературу. Вона мала абсолютно бездоганний літературний смак, і дуже делікатно, а інколи доволі різко могла сказати, що оце от дуже добре, оце талановито, а оце краще людям не показувати, над цим ще треба попрацювати", — розповіла Віталіна Зіньківська.
Віталіна Зіньківська каже, попри те, що на радіо працювали люди різних поколінь, конфліктів під час роботи не виникало і всі ставилися один до одного шанобливо та з розумінням.
"Водночас я стикнулася з такою досить дивною історією, коли досвідчені колеги, почувши черговий мій матеріал, пошепки мені казали: "Ти не боїшся таке видавати в ефір?". Лише згодом я почала розуміти, що ті, хто працювали у журналістиці у 60-х, 70-х, початку 80-х років, ті, хто змушені були літувати у цензора кожне слово, навіть прогноз погоди, дивилися на творчий молодняк з побоюванням, знаєте, священним трепетом: "Ми про це навіть подумати боялися, а вони це говорять вголос!" — розповіла Зіньківська.
Першим матеріалом Віталіни Зіньківської на радіо був репортаж з виставки батика. Згодом журналістка вже мала широкий спектр програм — від соціальної, правової тематики до політичної.
Обласне радіо в будь-якому місті дає дивовижну можливість бути водночас і шевцем, і жнивцем, і на дуді гравцем. Тому що в понеділок ти сидиш на нараді з капітального будівництва, у вівторок їдеш на зустріч із послом Швеції, припустимо, який заїхав у Харків, у середу — День працівників торгівлі, у четвер тебе везуть на збирання буряків, в п'ятницю ти відвідуєш якусь прем'єру театральну, і субота теж, часто бувало, прихоплювала. Тому сказати, щоб у мене, знаєте, була якась абсолютно улюблена тема, чи якійсь я надавала велику перевагу — не можу.
Була програма "Депутатське досьє", мені було дуже цікаво спілкуватися з нашими депутатами, хоча після зустрічі з деякими дуже хотілося помити руки, чесно скажу. Ці імена у всіх слуху: я і з Олійником спілкувалася, і з Шуфричем. Це таке, важке було.
"Радіоальтанка", хронометраж та шанувальники
У 2005 році, коли Віталіна Зіньківська обійняла посаду заступниці генерального директора, вийшла її перша авторська програма — "Радіоальтанка".
"Це була ранкова програма, вона виходила о 08:10 і за хронометражем була всього 20 хвилин. Але ця програма якось доволі швидко здобула популярність, почали приходити рекламодавці й вимагати поставити їхню рекламу саме в цю "Радіоальтанку". І 20 хвилин спочатку перетворилося на 15, потім на 14, потім на 11. Я билася в істериці, в нашій бухгалтерії, що як же ж так, що ж ви мені не залишаєте зовсім часу. Тому, коли я стала заступницею генерального директора, вже вирішила, що я візьму відрізок півгодинний, і навіть якщо там буде багато реклами, все-таки щось у мене буде залишатися. Головне, що вона обросла шанувальниками, прихильниками, це було неймовірно приємно", — пригадала Віталіна Вадимівна.
"Дівчинко, дівчинко, труна на коліщатках, вже біля твоїх дверей"
Ні радіо, ні телебачення не обходяться без кумедних випадків та курйозних ситуацій, говорить журналістка. Віталіна Зіньківська розказала, як у своїй програмі "Під строкатим абажуром" вирішила присвятити один з випусків Гелловіну.
"Я намагалася просунути таку тезу, що це свято не принесене на наші терени звідкись із-за кордону, а такий інтерес до різноманітних жахастиків, він притаманний взагалі, напевне, психології людини. Я пригадала своє піонерське дитинство, коли лунав горн на відбій і в дівчачих спальнях обов'язково починали розповідати страшні історії, і найсмішніше, що радіо у цих історіях відігравало дуже важливу роль. Зокрема, там розповідалася страхітлива історія про дівчинку, яка вдома була сама і раптом радіо говорить: "Дівчинко, дівчинко, труна на коліщатках їде твоєю вулицею". Врешті-решт труна на коліщатках опинилася біля її квартири й все закінчилося дуже страшно, і дівчата підіймали вереск і так далі. Записала цю програму, омузичила, віддала на мовлення, і вже йдучи додому, я раптом подумала: що як хтось увімкне радіо саме на цих словах "Дівчинко, дівчинко, труна на коліщатках, вже біля твоїх дверей", і значить ця така піонерська історія, можна сказати, втілиться", — розповіла Віталіна Зіньківська.
"Харківське радіо і телебачення на дуже високому рівні працює"
Попри розмаїття медіа й соцмереж радіо, як жанр, не тільки не зникло, а й розвивається, впевнена Зіньківська.
Людина може не вилазити із соцмереж, користуватися лише Youtube, але коли сідає за кермо, вона не може шаритись в інтернеті, не може дивитися улюблений серіал, і вона вмикає радіо. Воно теж має бути різним, і радіостанції мають бути різними, кожен вибере собі до смаку: комусь подобається рок, комусь подобається шансон, хтось любить класику, хтось тяжіє до ретро, у кожного своє. Прекрасно те, що порівняно з тим, коли я починала працювати на другому каналі, була певна проблема з українським контентом, мало було гарних, якісних українських гуртів, мало якісних українських виконавців, бо вони були ще дуже молоді.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
