Магнітофони, бобіни, плівка, ножиці — щоб змонтувати дві хвилини матеріалу для радіоетеру оператор монтажу міг витратити 30 хвилин. Цю роботу змінила поява комп'ютерів та цифровізація даних.
Як монтажери робили програми Харківського обласного радіо та коли почали опановувати цифровий монтаж? Ольга Арнаут та Ольга Бокій поділилися спогадами у рамках проєкту "Радіодім".
Ольга Арнаут, операторка монтажу: "Додому приходили ночувати, а на радіо жили"
Ольга Арнаут прийшла працювати на Харківське обласне радіо в травні 1975 року. До цього закінчила технікум зв’язку, потім працювала в Середній Азії, а через три роки повернулася в Україну. На Харківське обласне радіо влаштувалася працювати операторкою монтажу.
"Починати було не страшно — за все треба братися і все треба робити. З олівця так підмонтовували, і склеювали, і рвалося, і бувало таке, що рвалася плівка прямо як в ефір виходити", — розповіла Ольга Арнаут.
До появи комп’ютерів всі записи робилися на магнітофони. Журналіст приходив до оператора вже із записаною плівкою.
У нас були великі стаціонарні магнітофони. Два було: один — музика, другий — текст. На третьому магнітофоні вже було повністю змонтовано. Журналіст переписував сам матеріал зі свого магнітофона на бобіну й вже приходив з переписаною плівкою, а я вже змонтовувала те, що він вважав. Спочатку все це робилося через розмагнічування. Потім, коли з’явився скотч, то тоді ми вже різали плівку й склеювали між собою. Бувало таке, що дві хвилини (матеріалу, — ред.) можна було пів години монтувати.
Після монтажу оператор повертав журналісту плівку і він далі нею користувався, зазначила Ольга Арнаут. Хоча дефіциту плівки тоді не було.
У радянські часи існувало таке поняття, як цензура, тому працівникам радіо потрібно було узгоджувати всі матеріали, згадує Ольга Арнаут.
"Треба було надрукувати сценарій, відвезти й там вже дозволили чи не дозволили, тоді на монтаж. "Дурдом" був. Звук не носили, носили тільки сценарій. Тоді, як змонтував передачу, її Сусанна Геннадіївна (випускова редакторка — ред.) повинна була вислухати, і якщо десь щось пропустив, вона могла і вирізати, вимонтувати, ще що-небудь зробити", — говорить операторка монтажу.
Коли почалася цифровізація процесів і з'явилися комп’ютери, Ольга Арнаут вже працювала завідувачкою фонотеки, бібліотеки та відділу листів.
"Працювала оператором, потім переходила в електромеханіки, тоді два рази в декрет уходила з радіо, тоді знову поверталася. Я застала комп’ютери, мені ще сказали, що я повинна всю фонотеку переписати на комп’ютер, але я сказала, що я цим займатися не буду, бо з комп’ютером не працювала", — зазначила Ольга Федорівна.
За словами колишньої операторки, радіо для неї завжди було особливим місцем.
Ольга Бокій, звукооператорка: "Радіодім — це люди, в першу чергу — люди"
Ольга Бокій — звукооператорка, яка першою почала працювати з цифровим монтажем на Харківському обласному радіо. Вона народилася в Миколаївській області, але рідня її була родом з Харківщини. Жінка прийшла працювати на обласне радіо в 1989 році, до цього працювала на радіостанції в Новоселівці.
"10 років я працювала там. Ми запускали "білий шум" на потрібних частотах в потрібний час. Нами керувала одна контора, а станцій цих було три по Харкову. Починаючи з 1979 року я працювала спочатку на тій станції, а потім, коли її розформували у 1989 році, я прийшла на обласне радіо до Людмили Миколаївни Орлової. Вона була керівником технічної групи радіо. Народу було багато, народ загалом чудовий. Вчив мене роботі Володимир Марков, він був оператором на новинах, він мене вчив", — розповіла Ольга Бокій.
Опановувати цифровий монтаж на Харківському обласному радіо почали у 1995 році. Ольга Бокій тоді працювала в інформаційній редакції. Спробувати цифровий монтаж їй запропонував журналіст Олександр Швець.
Було дуже цікаво, тому що комп'ютер в той час був для мене зовсім новим. Цікаво було, нічого не можу сказати. Але мені подобалося, більш жвава була робота, коли були чотири старі магнітофони — один що записує, три — "на підхваті". І текст накладався на музику, і десь підчистити доводилося, але це було цікаво, було весело і, навіть, були такі екстремальні ситуації, коли вже заплановано в випуск репортаж, а журналіст затримувався і буквально монтували по шматочках, а випуски тоді були не в живу і треба було ставити змонтований репортаж. І цей репортаж йшов трьома чи чотирма шматками. Змонтували — віддаємо в студію випускову, а ми монтуємо інший шматок. Це був екстрим, це було весело.
У 90-ті роки формату USB, щоб можна було перекинути матеріал через шнур, ще не було, тому плівку потрібно було спочатку зацифровувати, зазначила звукооператорка. Через це весь процес оцифрування був непростим. "Редакція новин, в основному, монтувалася на комп'ютері. Намагалися завчасно приходити з матеріалом. Потрібно було спочатку з плівки переписати на комп'ютер, потім записане на комп'ютер за допомогою програми монтувати. Підключали до комп'ютера, "загоняли" туди в програму, а потім цей запис комп'ютерний монтувався і 'виганявся' знов на плівку. Тому що комп'ютер був один і в ефір матеріал йшов з плівки. Це було в режимі реального часу, поки не "переженеться" все в комп'ютер, потрібно було чекати. А потім вже монтували те, що потрібно було випустити в ефір", — розповіла працівниця радіо.
Ольга Бокій каже, одразу працювати з цифровим монтажем почали не всі співробітники радіо. Але їй це зробити було не дуже складно.
Це був експеримент. На новинах його робили, тому що найпростіший монтаж, скажімо так. А коли вже отримали комп'ютери, щоб поставити в кожній апаратній, дівчата почали освоювати й музичну програму, і все. Років два-три пройшло, перш ніж всі почали працювати на комп'ютерах.
Ольга Бокій пропрацювала на обласному радіо 15 років, потім пішла на пенсію.
"Це сім'я була. Це був дійсно дім. Радіодім — це люди, в першу чергу — люди. Коли я ще працювала, дуже шкода було, коли то там щось обвалилося, то там щось облупилося. Дуже шкода було велику студію. У нашій великій студії й хори записували, і радіоспектаклі писали, стояв рояль, на ньому ще грали", — пригадала звукооператорка.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
