Бобри більш активні вночі, можуть жити у міських річках, але переховуються від людей. За даними науковців, на Харківщині окрім національного парку "Слобожанського" бобри густо заселили річку Уди.
Навіщо науковці рахують бобрів у парках і заповідниках — інтерв'ю біологині Каразінського університету Тетяни Атемасової для Суспільне Харків.
У сфері ваших наукових інтересів є бобри, облік яких проводять щороку в наших національних парках. Волонтери чи науковці, які оглядають ареал бобрів, їх не бачать. Ви коли востаннє бачили бобра?
Це було 5-6 років тому (2017-2018 роки — ред.), ми не перебували на обліку бобрів, а вийшли обліковувати інших тварин. І вдень по річці плив бобер. Я не знаю, чому саме вдень, тому що бобри є сутінковими тваринами. Його, мабуть, щось налякало, і тому він плив по річці. Його ні з ким не можна переплутати. Ми працюємо із слідами життєдіяльності, яких дуже багато — це погризи, зокрема. Можна назвати це і прикметами.
Бобри так ховаються, так бояться? Чому їх так важко побачити?
Більшість ссавців взагалі — це тварини, які активні під час сутінків і у першу половину ночі. В принципі, будь-яка дика тварина йде від людини якомога далі. Якщо ви регулярно виходили рибалити на річку, то, мабуть, ви б бачили бобрів. Бобер може не помітити людину, коли вона сидить нерухомо.
Люди багато шкоди завдали бобрам саме в популяції на Харківщині?
Коли бобри тільки з'явилися у нас, дуже багато бобрових хутряних виробів носили жителі певних районів. А потім якось воно зійшло нанівець, тому що дуже важке хутро і важка за вагою шкіра, обробляти її досить складно. Взагалі на хутряні вироби зараз великого попиту немає, він не такий як, наприклад, у 1980-1990 роки.
Це завдяки екологічному руху, завдяки зоозахисникам?
Ні, змінюється мода. Так, технології розвинулися, і синтетична куртка з утепленням буде краще, ніж шуба.
А взагалі на бобрів полювали, і саме через хутро?
Так. Раніше бобровий струмінь цінувався, але це було до розвитку нашої хімічної промисловості. Його використовували у парфумерії, наприклад, закріпляли. Але зараз у нас є дуже багато хімічних замінників, і з бобрів не беруть того бобрового струменя, як раніше.
Тобто, зараз браконьєри не є головною загрозою для бобрів?
Більше наш клімат є загрозливим. Бо у нас декілька років поспіль дуже сухо, рівень води суттєво впав. А для бобра рівень води — це дуже багато означає. Приблизно настільки, наскільки і кормова база. Корму у них достатньо, а рівень води падає. І тому бобри йдуть туди, де вода ще є: заглиблюються, будують такі канали, де вода ще накопичується. Ці канали вище коліна. Навіть було шкода того бобра, як він копав, а вода все одно пішла. Але зараз триває зворотний процес, вже трішки водички налилося, і у 2023 році у Національному природному парку "Слобожанський" вже деякі озера більш-менш наповнені. Ми думаємо, що може наш природний цикл піде у зворотному напрямку. У цьому парку бобрів найбільше, вони концентровано розташовані.
Вони на Харківщині з'явилися у Краснокутському районі, зараз це Богодухівський район. У 1981-1982 роки їх там побачили. Бобри прийшли з боку Полтавської області, там їх розселяли, випускали на Ворсклі. Брали з розплідника, із заповідників, і розселяли. Бо популяція дуже сильно скоротилася, від ареалу шматки залишилися. Він дуже сильно фрагментувався після Другої світової війни. А вже у 1980-тих роках бобрів розселяли активно і головне, що успішно.
Ви кажете, що бобри мігрують, коли йде вода.
Вони чекають, а тоді мігрують туди, де глибше — у річки, наприклад, у Сіверський Дінець, і у Харкові по річці Лопань живуть бобри, серед міста.
Я знімала сюжет, коли кілька років тому біля TЕЦ-5 в річці Уди в пастку потрапила бобриха. Я тоді бачила і здивувалася, що це дуже великий звір.
Бобер — це такий завеликий гризун, один з найбільших гризунів нашої фауни. Мабуть, якщо до бобра полізти і почати його зачіпати, звісно, він може вкусити. Але, швидше за все, він піде від вас як тільки зможе. На Салтівці бобер раптово зайшов. Навесні була повінь, і він за водою пішов і втрапив на проїжджу частину. Він сховався під автомобілем якимось і там сидів бідолашний. Бобра намагалися дістати, а він там сидів і боявся. Аж поки рятувальники не приїхали, не зловили його, тоді випустили вже в річку. До цього, на суші він дещо незграбний, він намагається повернутися у воду за будь-якої нагоди.
Можна сказати, що популяція зараз у нас загрожена, чи вона більш-менш стабільна?
Вона стабільна, навіть трішечки зростає. Хоча точних цифр я не назву, але бобри всюди. Вони живуть навіть серед міських кварталів. Там, де вода не дуже висока, бобри заглиблюються і зберігають ту воду. Тобто, бобри адаптовані. Взимку вони заготовляють дерево-чагарникову рослинність: вербу, вільху. І якщо вже мало такого кормового запасу, то вони можуть взимку десь шукати це вздовж річки, там де є очерет. Кореневище очерету вони споживають. І ось бобер буде туди-сюди шастати, його навіть можна побачити, бо в місті дуже невелика кормова база.
Але бобри деревину не їдять, попри міфи.
Вони їдять кору, кореневища вищої водної рослинності. Вони ошкірюють повністю стовбур, розгризають на такі чурочки і з них будують хатку, якщо є потреба. Ще бобер березу споживає, дуже любить, клен — подекуди. Я бачила навіть сосну, погризену бобром. Інколи він ошкірює дуби, але не для того, щоб їсти, а для того, щоб вони всохли, звалилися, і тут виросли верби. Тобто, бобер ще й такий "перетворювач простору".
А в чому ваш науковий інтерес?
Бобри якось дуже швидко пішли розселятися. На очах з'явився новий вид, який певним чином освоює і трансформує простір. Це просто річковий бобер. І загалі цікаво чому, що його так приваблює в нас, що він так швидко розселяється. Двічі ми проводили великий облік бобра. Вдруге це було на початку 2000-х років, ми поставили експеримент: зробили певні заміри, дослідили, який же чинник його веде. Виявилося, що це кормова база і рівень води, більш нічого на нього не впливає. Навіть браконьєрство не сильно впливає.
Скільки бобренят у самиць?
За один приплід з'являється двоє бобренят. І також з бобровою родиною живуть ще бобренята з минулого року — "годовики" так звані. А бобренята, яким вже два роки, відселяються. У родині зазвичай два дорослих бобри, двоє бобренят і двоє "годовиків". Інколи бобри далеко не відселяються, коли дозволяє кормова база, взагалі захищений біотоп, ніхто їх не турбує. Вони можуть так оселитися, нову хату поставити і там собі нову сім'ю створити, або один бобер живе, окремо.
А в природі їм хтось загрожує?
На молодих бобренят можуть полювати хижаки: вовки, бродячі собаки. Бобер, мабуть, нікому не конкурент, крім людини, адже він поїдає рослинність. Ми якось обліковували бобрів на річці Лопань у Харкові. Йдемо, а там таке розширення річки, і рибалки сидять. Якась рослинність вздовж берега є. Стоїть великого діаметра верба, обгризена бобрами, а зверху погризеного вона вимазана мазутом. Кому це треба? Мабуть, конкуренту, людині. Може сам хотів гризти, не знаю. Так бобри, що зробили: вони зубами зняли цей шар мазуту, внизу лежали недогризки, і вони починають далі гризти деревину, щоб її звалити в річку.
Є міф у суспільній свідомості про те, що бобри роблять греблі, перегороджують річки, спотворюють середовище.
Бобри, звісно, змінюють середовище, але роблять греблю тільки тоді, коли сильно падає рівень води. У справжніх річках такого не трапляється, там неможливо збудувати греблю, бо дуже швидка течія. Якщо це якісь маленькі водотоки, канали меліоративні чи струмочки невеликі — там можуть збудувати греблю, щоб підняти рівень води і щоб було таке озеро. Але в цьому озері навпаки вода осаджується і вона дуже чиста, прозора стає.
Вперше нас викликали до Краснокутського (Богодухівського — ред.) району ще в далекі роки 1990-ті, тому що бобри там заробили загатуСпоруда для затримання руху води у річці, і вода розлилася з меліоративного каналу, залило сіножать. Якомусь фермеру, який туди приїхав на тракторі, довелося косити не все, а тільки цю частину, яку не залило. У тому районі бобрів було близько сотні. Тобто сказати, що вони такі шкідники, я не можу.
Ви обліковуєте бобрів по зовнішніх ознаках, слідах.
Це і хатки, і нори боброві плотини, загати, але здебільшого це залишки тієї рослинності, що вони поїли. Ми вираховуємо чисельність голів у родині по тому, скільки дерев з'їли, причому не завжди, а за певний час. Бо в них гризуча активність наростає до листопада, і десь у середині листопада можна рахувати. Наприклад якщо на березі лежать тільки тоненькі гілочки, їх поїли бобренята. То я точно знаю, що тут має бути двоє бобренят, значить є і двоє дорослих. А далі вже дивлюся, скільки ж вони наїли.
Методика верифікована, вона працює там, де багато лісу, багато кормового запасу. На наших річках досить складно вести облік, тому що ми в степу, і інколи дивишся за з'їденим запасом — наче один бобер, а лежать поїді на березі, тобто бобренята є, що ж вони їдять? а потім дивишся — там очерет, і розумієш, що вони взимку, мабуть, копають кореневище, очерету дуже багато. У нас складніше працювати, ніж у звичайний лісовій зоні, там де розроблялися ці методики, північніше. Складно працювати особливо зараз, багато питань — берегом річки ходять якісь люди з біноклями, можна нарватися на зайві питання.
Як повномасштабна війна вплинула на бобрів?
На всіх тварин, особливо які під землею живуть, оці вибухи дуже сильно впливають. Бо по землі передаються вібрації. Я знаю, що на бабаків дуже сильно вплинуло — вони не можуть спати, просинаються і виходять зі сплячки.
А ви можете відрізнити хатку порожню від тієї, в якій живуть? Чи є ознаки занепаду зовнішні?
Зазвичай бобри ремонтують хату, вони щороку її надбудовують, або тягають туди гілки. Ось ці свіжі, погризені товсті гілки, що лежать на хатці — це ознака того, що хатка "ожила" і її ремонтували. Якщо немає таких ознак, всі старі гілки лежать на хаті, то бобрів немає. Можна ще подивитися на сліди на мокрому ґрунті на снігу, але достатньо сказати, відремонтована хатка, чи ні.
Можна сказати, що це для вас наукова вдача, що ви можете спостерігати появу виду від початку.
Ще більша вдача — отримати на це фінансування. Бо здебільшого, це робиться власним коштом. Досить давно, років 30 тому, акліматизували канадського бобра, не у нас, а десь на півночі, у Карелії, чи десь. Були такі публікації, і ми навіть сумнівалися, поки його не побачили — канадський бобер такий темний. Ми дуже боїмося, що він піде теж розселятися. І якщо сюди прийде, то тут буде казна-що.
Це інтродукція, нащо вони це зробили, я не знаю. Мабуть, збагачували фауну. Це у нас мисливці люблять дуже робити. Канадський бобер більший. Він може прийти, почати схрещуватися, може навіть нашого бобра витіснити. Це зараз теорія, але якщо він там акліматизований, то ніхто не дасть гарантії, що він не почне розселятися. Така загроза була, коли норка американська до нас вселилася і витіснила нашу аборигенну європейську норку. Ми її майже втратили. Американську норку завезли для утримання у клітках, але вона звідти втекла. Те ж саме може трапитися з іншими видами, яких до нас завозять з тим же бобром.
Ви сказали, що у бобра немає такої суцільної смуги заселення. Богодухівський район — це як окрема зона у нього. А ще наче є у парку "Гомільшанські ліси"?
Є у лісах, так. Туди бобер прийшов трішки пізніше, бо він розселявся Сіверським Дінцем. І ми навіть не знаємо, чи він прийшов з нижньої течії, тому що розселяються бобри знизу вверх. Скоріш за все його там ще в Луганщині випускали у 1970-х роках, він міг пройти і розселятися, піти Дінцем — це для нього така непогана річка, глибока. Там є де поїсти, і він міг розселятися. Потім пішов по притоках, і в річку Мжу, хоча вона зовсім немає деревино-чагарникової рослинності. Але бобер там теж живе. І скоріш за все, було два шляхи розселення, потім вони з'єдналися.
На Краснокутщині там такий осередок бобрів, більша щільність, бо там меліоративна система. Загалом меліоративна система — це така драбина, за якою бобри можуть розселятися, це дуже зручна штука, виявилося. І це було визнано неодноразово, це у літературі згадувалося, що дуже зручним шляхом розселення є саме меліоративна система — там зручні канали, розвивається верба. Тому там така концентрація бобрів. Крім того, що висохли трішечки озера, бобри пішли звідти ще більше заселили річку Мерлу. Я думаю, що вони повернуться, бо їм там вже тісно, трішечки наллє води — і все буде добре. Але зараз по річках, особливо це по Мерлі, там, де вони давно живуть, взагалі незрозуміло, де починається поселення, а де закінчується — суцільні бобри.
Якщо я хочу побачити бобра, то треба на рибалку?
В принципі, якщо людина довго сидить на березі й навколо є посилення бобрів, то так чи інакше побачите.
А як мені зрозуміти, що у цій місцині варто на них чекати?
Там буде багато погризів, причому свіжих. Ось з Москалівки починають і туди вниз. А в Удах взагалі бобер на бобрі.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
