Якщо правильно прокласти маршрут Харковом, можна переконати себе, що війна примарилася. У цьому кварталі цілі всі будинки. На першому поверсі квіти на підвіконні, у палісаднику проліски. На перехресті не дивитися вправо — там руїна. Вдалині гримає? То грім. Посічена уламками вивіска — буря пошкодила. Забита фанерою вітрина — переїзд, ремонт. Людей на вулицях майже немає? А це схоже на березень 2020 — перший локдаун…
Прогулянка по Харкову, суб’єктивний погляд: все — не те, чим здається.
Метро — не транспорт, а гуртожиток. Доктор — не лікар, а святий. Двірник — не бюджетник, а доглядач міста. Підприємець — не барига, а благодійник.
Пихаті раніше котики нині кожне торкання сприймають як пестощі. Спритні раніше пішоходи втратили пильність, неквапливо переходять проспект у чотири смуги по діагоналі. Ввічливі раніше водії припинили вмикати поворотники, перевищують швидкість.
У черзі за гуманітаркою лише частина людей дійсно потребує допомоги. Решта — беруть, бо дають. Ще й безкоштовно. Табличка "Волонтер" на лобовому склі — фейкова: щоби поблажливіше ставилися на блок-постах (марне сподівання). Людина, яка благає про допомогу, — не безпомічна, просто боїться вийти зі сховку. Викладачка історії культури завзято лається у чергах. Посадовець, який публікує щемливі фото і пише героїчні заклики, — прихований ворог.
Натомість багаторічний ідейний опонент виявився надійним побратимом. Гламурний ресторан готує їжу військовикам. Водій маршрутки, таксист — самовіддано воюють на нулі. Тихий алкоголік-сусід безстрашно постачає продукти бабусям, які засуджували його останнє десятиліття. Власник СТО добровільно віддав позашляховик теробороні, а десятки тисяч заощаджень — волонтерам. Той, в кого з їжі лише крупа, годує покинутих тварин. Хіпстер, який боїться стоматологів і втрачає свідомість від виду крови, везе ліки на прострілювану з усіх боків околицю.
…якщо правильно прокласти маршрут, можна не помітити, що у Харкові збереглися осередки умовно мирного життя. Рогані, Північної Салтівки як житлових кварталів більше немає — випалена земля. Розбиті закопчені багатоповерхівки, павутиння провислих дротів, згорілі авто, бите скло під ногами. Можна переконати себе, що попереднє мирне життя примарилося.
Читайте також
Додому. Повернення як символ перемоги
Одного разу у Харкові. Підпільне життя міста
Харків як черепаха. 32 день війни
Нотатки з Харкова, що воює: день 35-й
Слобожанське, бо слобідське. Як змінився Харків за місяць війни
