Згенеровано з допомогою ШІ
Французький художник та волонтер П'єр Берже, який творить під псевдонімом «Педро», відвідав Харківщину, щоб провести мистецькі майстер-класи. Це його другий візит до регіону і дев'ятий в Україну загалом. У кожну свою поїздку він привозить також гуманітарну допомогу: ліки, теплі речі, ліхтарі, павербанки тощо. По поверненню додому художник організовує виставки, на яких розповідає співвітчизникам про війну та людей в Україні.
Чому французький художник зосередив свою творчість на Україні, що надихає П'єра Берже і що він хотів би сказати українцям — читайте у матеріалі Суспільного.
«Я зобов'язаний щось робити для України»
Після початку повномасштабного вторгнення художник малює тільки про і для України, припинивши всі інші проєкти та роботи.
«З першого ж дня повномасштабного вторгнення я для себе зрозумів, що я зобов'язаний щось робити для України: це моє покликання, це мій обов'язок. Мені хотілося малювати в Україні, не просто для України, а саме тут, на місці. Найперші картини, які говорять про Україну, вони з'явилися, звісно, у Франції. Потім вони приїхали сюди все-таки, більшість з них залишилися у музеях Чернігова, але моє основне бажання було малювати саме тут», — каже П'єр.
Картини, які я намалював вже безпосередньо в Україні, вони мають найбільшу силу. Вони мають легітимність, тому що коли він повертається з ними до Франції, вони виступають свого роду свідченнями, доказами того, що я був в Україні, був свідком подій, відвідував різні місця і зруйновані, і сумнозвісні місця, об'єкти. І таким чином можу за допомоги цих картин, повернувшись до Франції, розповідати про події, про міста, про села.
Картини, які Педро намалював після початку вторгнення у Франції, він продав, а кошти передав на допомогу українцям.
«Для мене дуже важливо бути як на полі дії. Бути присутнім тут. Мені дуже важливо і перебувати в Україні, і робити все те, що роблять пересічні жителі», — пояснює митець.
Розповідає французам про Україну
Коли Педро повертається до Франції, то проводить виставку своїх робіт, які він зробив за поїздку, а також проводить обговорення, де кожен охочий може ставити питання.
«Люди слухають і сприймають цю інформацію по-іншому, ніж це показує телебачення, чи розказує радіо, чи друкується в інтернеті десь. Воно сприймається по-іншому. Це зовсім інше сприйняття і під час виставок дуже багато розповідаю про всі події в Україні», — розказує художник.
У Педро з собою в Україні завжди в кишенях лежить турнікет та наліпка «волонтер».
«Під час моїх виставок я показую відвідувачам мій шеврон «волонтер», турнікет. Я пояснюю, що це не для краси. Наліпка «волонтер» — це, щоб можна було одразу лаконічно пояснити, для чого я в Україні. Ми розуміємо, для чого турнікет. Люди в Франції цього не знають. Що у кишенях у французів? Якісь запальнички, ключі, копійки… У більшості українців, яких я зустрічав, — турнікет. Французам я пояснював, для чого він використовується і я вважаю важливим, щоб більше людей у Франції розуміли, як саме тут перебувати, яким є буденне щоденне життя українців», — говорить П'єр Берже.
Я не їду на якісь більш захищені території, хоча неодноразово запрошували вже на захід України, я сказав, що потім, колись, може, після війни. Зараз важливіше бути на сході, бути на півночі — Чернігів, Харків, Ізюм. Це міста, де треба працювати, де треба збирати свідчення. Коли французи запитують, для чого тобі турнікет, я їм пояснюю: для того, щоб я міг пересуватися, малювати свої картини, збирати свідчення. Те, що я роблю, це не туризм і це не бізнес.
«Справжній митець — це завжди баланс»
Більшість картин, які Педро малює нині, залишаються в Україні.
«Вони даруються тут. Дуже багато моїх картин є в музеях у Чернігові. Дуже багато картин я віддаю, коли спілкуюся, зустрічаюся з новими людьми. Наприклад, зустрівся з волонтерами — подарував їм картину, зустрівся з військовими — також тут, на Харківщині — подарував їм картину. Це не тільки стандартні картини, але і великого формату», — каже митець.
У художника є вже п'ять картин великого формату розміром близько два на два метри. Всі вони лишилися на Чернігівщині, але перед цим «попрацювали» для українців.
«Я фотографував їх на руїнах біля зруйнованих об'єктів культури, біля зруйнованих домівок. Потім з цих фото влаштовував виставки у Франції і демонстрував як фото, так і ці картини, які побували в містах руйнації. На виставках збирав кошти на допомогу. Через певний час картини з ним в чергову поїздку повернулися в Україну. І картина створюється саме для цього здебільшого. А якщо для продажу, то продаж знову ж таки йде для збору допомоги», — розказує Педро.
Великі картини, вони створюються для того, щоб давати силу і надію. Це найважливіше. Вони великі, вони яскраві, як правило, не похмурі, і вони несуть надію. Вони не можуть бути продані або подаровані в якісь місця, де немає війни, бо тоді від них не буде цієї користі. Вони мають бути для тих, хто потребує.
В Україні П'єр зустрічається і проводить майстер-класи для дітей, волонтерів, військових, місцевих жителів деокупованих населених пунктів.
«Мені постійно треба малювати після кожної зустрічі, таким чином засвідчити. Дуже багато намалював під час поїздки в Ізюм. Дуже важливою там була кожна зустріч, кожна людина, яку я зустрів. Мої картини з'являються через певні емоції, переживання, тому жодна з моїх картин не може бути запланована заздалегідь. Я можу малювати під час розмови. І так часто буває під час моїх подорожей, знайомства з людьми», — говорить художник.
Я домальовую, відриваю потім картину і дарую тій людині або в те місце, де ми зустрічалися. Це я називаю справжній витвір мистецтва. Не те, що є намальоване і збережене на папері, а ось ця мить, коли йде обмін емоціями, переживаннями. Справжній митець — це завжди баланс. Моя робота на папері теж є збалансована, і вона вміщує різні емоції, але вона є такою, вона є реакцією, вона є дійсно імпресією.
«Я малюю, щоб перепросити в усього світу»
На питання «що вас надихає на творчість» П'єр відповідає: «Життя».
«Для мене, як для митця, це тільки так. Життя у людей і тварин відрізняється, бо людина має відчуття прекрасного. Життя саме по собі є прекрасним. Життя як найпрекраніше має бути серед всього: навіть в умовах війни, навіть серед найтрагічнішого, найстрашнішого має бути життя», — розказує П'єр Берже.
У своїй творчости П'єр переслідує найважливішу для нього мету.
«У Франції один журналіст, ще до повномасштабного вторгнення, мене запитав: "Чому ти постійно малюєш?". Я відповів: "Для того, щоб перепросити в усього світу". Це вже гуманістична проблема, що не може бути у світі тільки краса і тільки хороше. У ньому дуже багато поганого. Я перепрошую за все погане, що в ньому є. Це вибачення і спроба покращити щось, бо я ж не можу змінити цей світ», — каже Педро.
— Чи є щось, що ви хотіли б сказати українцям?
— Слава Україні! Слава життю!
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
