44-річний оператор БпЛА Володимир Щеголь на позивний "Професор" із села Різуненкове Богодухівського району помер у лікарні від вибухових поранень 23 травня 2026 року. Військовий підірвався на мінно-вибуховому пристрої РФ під час виконання бойового завдання у Лимані Донецької області 19 травня.
Історію полеглого захисника Суспільне Харків розповіли його друзі Тетяна Селяунова та Ярослав.
"Борода вся в блискітках": яким був Володимир Щеголь у цивільному житті
Володимир Щеголь народився 23 квітня 1982 року в селі Різуненковому, але жив і працював у Харкові, згадує його подруга Тетяна Селяунова.
До повномасштабного вторгнення чоловік створював костюми та декорації.
Тетяна познайомилася із Володимиром в артстудії близько 15 років тому.
"Там такий великий творчий простір. Усі бігають, щось роблять, когось малюють, когось одягають у костюм. А ти сидиш із круглими очима і намагаєшся все роздивитися. І тут вибігає чоловік – борода вся в блискітках. Руки у фарбі, та що там руки, він весь, як в камуфляжі, тільки різнокольоровому. Хапає за руку і тягне щось тримати, тобто вже ти став не глядачем, а учасником цього дива. І вже все – ти сам уже і у фарбі, і блищиш, і потім удома вся постіль, ванна і коридор – теж блищать", – розповідає Тетяна.
Ми з ним довго були разом, але давно розійшлися і просто підтримували дружні зв'язки. Він був такою простою людиною, що з ним неможливо було не спілкуватися.
У Харкові Володимир Щеголь працював у студії бодіарту, а згодом почав займатися декором, каже Селяунова.
"Чиїсь замовлення: русалчині хвости, крила. Крила він створював особливо красиво й любив їх найбільше. Десь у 2017 році на Стрілці в Харкові були артисти, які грали живих статуй. І ось цим проєктом він теж займався. Тобто був один із майстрів, які розробляли ці статуї", – каже жінка.
У цивільному житті друзі та колеги називали Володимира "Страдіком". Подруга полеглого каже, що так його прозвали через винахідливість і здатність полагодити будь-яку річ.
"Навіть я його ім'я десь через рік знайомства дізналась. Всі казали Страдік – є Страдік. Як майстер Страдіварі умів з деревини зробити скрипку, так і Володимир – із нічого творив чи лагодив", – пояснює Тетяна.
Протягом 15 років за експериментами Володимира спостерігав його друг Ярослав. Чоловік згадує: той легко перемикався між різними сферами роботи.
"Я дуже багато років працював із ним по «висотці»: встановлювали сонячні станції, багато просили знайомі його, коли десь на даху після влучань – підремонтувати. Він брав у мене снарягу і робив людям дахи. Причому так, мало не за "дякую". Якщо у людей така ситуація, входив у становище і просто допомагав", – каже друг полеглого захисника.
Також він займався неоновими вивісками, рекламою – всім потроху. Також скульптурою – художник-бутафор. Робив костюми під замовлення. Робив усе. Попросили – "Я це не робив, але я розберуся" – посидів кілька днів за компом, знайшов інформацію, розібрався і зробив. І ось нізвідки він брав ці ідеї і втілював їх
Від дизайнера — до оператора БпЛА
У 2025 році Володимира мобілізували – він заступив на посаду оператора безпілотних систем та дістав позивний "Професор".
"Він літав на дронах. Багато присвячував цьому часу. На «Мавіку» взагалі швидко навчився літати. У нього до техніки завжди лежала душа. Тому, я думаю, йому це було не складно. Постійно, як не подзвониш – він на Starlink: «Все, давай, я зайнятий. Наберу ввечері – п'ять хвилин, я замучений, хочу трохи відпочити»", – каже Ярослав.
Вісім годин провів на позиції з турнікетом
За словами Тетяни Селяунової, Володимир Щеголь підірвався на вибухівці під час виконання бойового завдання біля Лиману на Донеччині 19 травня. Вона каже, що чоловік був на позиції півтора місяця та чекав на ротацію.
"Він вісім годин провів на позиції з накладеними турнікетами, бо його не могли звідти евакуювати. У Харкові йому провели операції на ногах", – каже Селяунова.
Володимир Щеголь помер у шпиталі 23 травня 2026 року.
Ярослав каже, що коли побачив друга на похороні – не впізнав.
"Як підмінили. Тому що його без бороди ніхто не пам'ятає. Всюди з бородою, всюди. А там [у лікарні] йому бороду збрили", — розповідає він.
Поховали воїна 28 травня у селі Різуненковому.
Авторка: Ірина Макаренко
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
