Сніжана Назаренко — єдина соціальна перукарка у Біляївській громаді Лозівського району. Вже два роки вона щомісяця стриже близько 150 людей, які належать до вразливих категорій. Її клієнти — пенсіонери, багатодітні родини, військові та люди з інвалідністю.
Сніжана Назаренко — майстер широкого профілю. Вона стриже і жінок, і чоловіків, і дітей. Жінка каже, що перукарська справа була її захопленням з дитинства.
"Стати перукарем — це була мрія зі шкільних років. Мені з дитинства подобалося різні зачіски робити. Після закінчення школи пішла до харківського ліцею, після цього проходила ще декілька курсів, а потім пішла працювати", — розповіла Сніжана.
З 2024 року вона працює соціальним перукарем у "Центрі надання соціальних послуг" Біляївської громади. Її клієнти — це люди вразливих категорій.
"З людьми працювати я вмію, тому це не було проблемою. Кожного місяця у мене є розклад — якого числа і у якому селі я буду. Кожен старостат оприлюднює інформацію, люди знають, приходять, один одному передають. Тим паче, що для них це безоплатно", — розповіла перукарка.
За місяць я надаю послуги близько 150 людям. Їхня кількість ділиться на кількість виїздів. У день у мене може бути в середньому 16 людей. Багатенько, але я роблю тільки стрижки — не фарбую, не роблю складних зачісок.
Для того, щоб Сніжана могла доїхати до віддалених від центру населених пунктів громади, їй надають транспорт.
"У Біляївській громаді я їжджу у сім-вісім сіл. Буває, що люди з'їжджаються в одне село. Наприклад, біля Біляївки є Веселе, Петрівка, Парижське, і якщо їм потрібно, вони всі з'їжджаються у Біляївку", — розповіла Назаренко.
Коли працюю, спілкуюся з людьми, кожен щось розповідає, чимось може поділитися. У своїй професії я і перукар, і психолог.
Сніжана каже, що до повномасштабного вторгнення замислювалася над тим, щоб відкрити власну справу. Зараз жінка вважає це недоцільним.
"Мені подобається моя робота. Колись я думала відкрити власну справу, але я вважаю, що у зараз відкривати перукарню — у нас їх і так всюди повно. Нестабільність, ніхто не знає, як воно далі буде, тому поки точно ні. Поки працюватиму соціальним перукарем", — сказала Назаренко.
Перукарня у селі, на мою думку, це не респектабельно. Як мені казали люди, що приходили до мене на стрижку, до того, як я стала їздити до них щомісяця, вони виїжджали з села раз на три місяці, щоб підстригтися. У селі й людей не так багато. Тим паче, соціальний перукар є.
"Хочеться, щоб скінчився весь цей жах війни. А далі будемо жити. Хочу розвиватися у цій професії, можливо, колись і вийде відкрити свій салон десь у місті. Бо в селах — це більш вразливі категорії, людей не дуже багато", — додала Сніжана.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
