Столяр Олександр Хуснуллін живе й працює за 20 кілометрів від кордону з РФ у Дергачах Харківської області. Чоловік відновив розбиту майстерню після атак у 2022 році й не збирається виїжджати, попри удари по місту.
Свою історію Суспільне Харків розповів столяр Олександр Хуснуллін.
"Ніхто не вчив, всьому через інтернет навчався"
Олександр займається деревиною вже дев'ять років — каже, цей шлях розпочався з пасіки.
"Дід колись подарував два вулики з бджолами і намагався розвинути цю інфраструктуру. Хотів розвинути пасіку, щоб вона була (більша — ред.), більше вуликів хотів, бо удар був на це. Треба було робити вулики, а купити дорого, тому намагався сам", — розповідає Олександр.
Ніхто не вчив, це всьому через інтернет навчався. Купив паркетку, болгарку, шурупокрут і вручну сам робив-робив щось там, зробив пару штук і потім якось воно лягло до душі і пішло-пішло, почав робити вироби.
Перше замовлення я памʼятаю зробив для ниток (підставку — ред.), для швачок. Коли я вперше поїхав сходи на другий поверх робити, мені здається тоді, коли багато грошей заробив. Тоді і зрозумів, що на цьому можна нормально заробляти.
Майстерню чоловік облаштував у приміщенні колишнього сараю, де раніше тримали худобу.
"Це сарай був, тут була корова, бабуся тримала. Я з нього зробив майстерню. Перший час дуже важко, та і зараз іноді важкувато звісно. Геометрію треба згадувати шкільну. Математику, все вираховувати, радіуси", — згадує майстер.
"Ні даху не було, нічого. Я заново відбудовував, сусіди допомагали"
У 2022 році у будівлю майстерні влучив російський "Град". Крім робочого приміщення, був пошкоджений і будинок Олександра.
"Ні даху не було, нічого. Я оце заново все робив. Абрикосу збило. Я сюди коли зайшов, тут були вікна — усе повилітало. Я заново відбудовував дах, заново паркан робив, сусіди допомагали. Душа лежить, тут народився, жив стільки", — говорить Олександр.
Десь виїхав два-три дні побув і все одно тягне сюди, як не крути додому хочеться. Хоч воно тут було пошкоджено. І будинок постраждав, вікна вилітали, дах був побитий уламками, все замінювали.
Після початку повномасштабного вторгнення Олександр залишився у Дергачах та допомагав місцевим.
"Тут народився, тут і залишився. Людям залишився допомогти, пішов на гуманітарку. Це все було безоплатно, гроші нам ніхто не платив, своїм коштом їздили. Важкенько було. Сиділи тут тиждень без світла. Все одно ввечері приїздив і все одно у майстерню йшов працював, робив якісь замовлення. Натхнення все одно приходить і хочеться щось робити постійно. Мені подобається працювати з деревом, цей запах", — розповідає чоловік.
Через атаки РФ частина інструментів була втрачена або пошкоджена. Щоб продовжити працювати, Олександр почав збирати верстати самотужки.
"Того, чого не вистачало, зробили руками. Станки ми почали руками робити з фанери. Вручну все, якось шліфували, вирізали лобзиками, паркетками. У мене в основному 70% інструменту аккамуляторні. Вже сам почав робити станки, вони ж дорогі всі, станки довелось робити вручну: прикручувати дриль наприклад", — пояснює майстер.
Обладнання для деревообробки — токарний, стрічковий та свердлильний верстати, Олександр Хуснуллін придбав на гроші від програми BLOOM, яка орієнтована на допомогу ВПО та місцевим у відновленні втраченого через війну мікробізнесу чи започаткування нового. У 2025 році він отримав на відновлення своєї справи 85 тисяч гривень.
"Локація така, що все літає. Але хочеться розвиватись, хочеться робити красиві столи"
Нині Олександр виготовляє обробні дошки, свічники, підставки під телефони та будки для собак. За його словами, ідеї для нових виробів з’являються під час роботи.
"Найчастіше замовляють будки для собак, тарілки і коли йде сезон — годівниці для птахів. Ключниць багато хто замовляє на подарунки. Хоча ніхто не спрямовує які робити, які їм треба, сам роблю на свій розсуд. Щось робиш, фантазуєш, десь в інтернеті піддивлюсь, щось зроблю. І все, людям подобається", — каже майстер.
Розвивати справу столяра мотивують захоплення деревом та відгуки клієнтів.
"Як кажуть, один раз спробував і воно завжди тягне, не хочеться нікуди перемикатись, не хочеться щось змінювати. Воно подобається, а коли справа подобається ти його не кинеш все одно, треба прагнути цього. Мені приємно звісно, коли даруєш або щось продаєш — всі фоткаються, виставляють, відгуки дають гарні. Я інколи у соцмережі виставляю в історіях свої вироби, там теж додаються люди", — ділиться Олександр Хуснуллін.
Попри удари по місту, Олександр планує розширювати асортимент і купувати нове обладнання.
"У нас локація така, що все літає, все стріляє, все прилітає. Вже якось звикли, якось стабілізувався. Я тут відпочиваю, я у майстерню приходжу і мені здається, як важко після роботи це приходити, а я сюди приходжу навіть просто присісти та креслення подивитись на компʼютері, або щось придумати, фантазії у голові покрутити", — говорить Олександр Хуснуллін.
Хочеться розвиватись, хочеться докупити ще пару станків, таких, які дуже потрібні. Хотілося би розширити свій асортимент. Хочеться робити столи красиві.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
