Перейти до основного змісту
Навчають справлятися з травмою та панічними атаками: у Циркунах на Харківщині запрацював Центр життєстійкості

Навчають справлятися з травмою та панічними атаками: у Циркунах на Харківщині запрацював Центр життєстійкості

Ексклюзивно

За три роки після звільнення села Циркунів на Харківщині від російської окупації місцеві жителі досі відчувають її психологічні наслідки. Тому там відкрили Центр життєстійкості, де людей навчають справлятися з травмами та надавати собі допомогу під час панічних атак.

Що розповідають місцеві про життя в окупації та як працює Центр — у матеріалі Суспільне Харків.

"Найбільший запит у місцевих — на арттерапевтичні заходи"

Українські Сили оборони вигнали росіян з території Циркунівської громади у травні 2022 року. Три роки потому травма у місцевих жителів не минула, і щоб допомогти їм, у громаді ухвалили рішення відкрити Центр життєстійкості. За словами психолога Миколи Бурі, найбільший запит у місцевих — на арттерапевтичні заняття, де можна працювати руками.

"Літні люди переважно стикаються зі стигматизацією, був запит на вивантаження. Розповісти свою трагедію, бо коли людина потрапляє у такий стан, це емоційний стан невизначеності, де людина не сприймає інших, бо вона у стані жертви. Запит більше на такі заходи, як позаду мене проходить. Арттерапевтичні заходи, де людина може руками щось зробити, на моторику, на фокус зробити тут і зараз і побачити результат", — розповів психолог.

Микола Буря
Психолог Микола Буря. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична

Центр життєстійкості у Циркунах
Відвідувачки Центру життєстійкості у Циркунах. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
Коли відкрили Центр життєстійкості, є можливість проводити різні заходи — це круто. Бо за допомогою них люди збираються, комунікують, бо вони не всі поряд живуть. Є люди, у яких немає сусідів, вони не балакають.

Складність роботи у прифронтовій зоні полягає в тому, що після терапевтичних занять люди знову повертаються не в спокій, а у небезпеку, яка може виникнути через російські атаки.

"Панічні атаки, люди звертаються. Вони вражені, що задихаються, це ж швидке дихання, якщо так можна назвати. Доводиться робити дихальні техніки. Є люди, які живуть в гаражі, вони не хочуть виїжджати, у них будинок зруйнований, а вони проживають у гаражі. Але вони до цього адаптуються і в процесі розмови вони не втрачають надію", — розказав Буря.

Заняття у Центрі життєстійкості у Циркунах
Заняття у Центрі життєстійкості у Циркунах. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична

"Спочатку я ставився скептично, думав — безглузда система"

Начальник Циркунівської військової адміністрації Микола Сікаленко каже, спочатку не вірив в ефективність психологічних занять від Центру життєстійкості.

"Спочатку я ставився скептично, думав, безглузда система. Зараз Центр життєстійкості потрібен дуже, особливо Тишки, вони дуже постраждали. Вони мають продух, прийти поспілкуватися з психологом, зайнятися справами, чи рукоділлям, їх відволікають від щоденних проблем, які є в громаді", — розповів Сікаленко.

Микола Сікаленко
Очільник Циркунівської СВА Микола Сікаленко. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична

Очільник громади й сам пережив окупацію. Його тричі забирали в полон, розповів Сікаленко.

Окупація для мене була складним моментом, тому що тричі мене забирали в полон. Один раз держали довго, вони мене схиляли до співпраці, у них нічого не вийшло. Я уродженець села Циркуни, я українець і по духу в по вірі. Тому я не міг свій народ, своє село зрадити й піти проти. Основна маса 99% абсолютні українці, їх зрадити — підписати собі прокльони.

"Я два місяці не могла бути вдома"

74-річна жителька села Черкаські Тишки Ніна Євлахова — одна з відвідувачів Центру життєстійкості у Циркунах. На занятті у Центрі вона виготовляє ляльку-мотанку — це частина програми з підтримки й подолання психологічних наслідків окупації.

Ніна Євлахова
Жителька Циркунівської громади Ніна Євлахова. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична

Жінка каже, після двох місяців в окупації почала працювати з психологом.

"Я два місяці не могла бути вдома, у мене нерви були, я не можу, мені погано. Два місяці ночувала у знайомих. Терапевти виписали ліки, я кажу: «Я розмовляю, а мені хочеться плакати». Всередині серце колотить, дріботить", — розповіла пенсіонерка.

Розбита російська техніка в Циркунах. 25 квітня 2023 року
Наслідки російської окупації. Розбита російська техніка в Циркунах. 25 квітня 2023 року. Фото: Олександр Ставицький/Суспільне Харків

Зараз якась нервова, починаю розмовляти з сестрою, вона щось каже і я закипаю. А тоді думаю: "Та чого я? Вона ж просто запитала". А вже нерви на межі, бо таке кожен день. Я спілкуюся з психологом, у нього можна індивідуальні заняття, вже спокійніше. Ми вже самі себе можемо заспокоювати, нам показували зарядку. Коли в мене був мандраж — показували, як дихати, що робити. Мотанку сподобалося робити, це дуже заспокоює і відволікає.
Відвідувачки Центру життєстійкості у Циркунах виготовляють ляльку-мотанку
Відвідувачки Центру життєстійкості у Циркунах виготовляють ляльку-мотанку. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична

"Досі пляма, досі біль, досі це не забула"

Циркунівська громада розташована на півночі Харківщини, росіяни захопили її у перший день повномасштабної війни. Серед тих, хто не встиг вибратися, була і жителька Черкаських Тишок Людмила Почуєва.

"Я була тричі під обстрілом. Сусіди попросили вікна закрити, ми пішли туди з сином. Поки ми розкладали плівку, було влучання. Я вже почула, що посікло спину. Син два метри зросту, його підняло під стелю. Двері заклинило, ми вже задихалися, я вже руки склала, думала це кінець. Досі пляма, досі біль, досі це не забула", — розповіла Людмила Почуєва.

Людмила Почуєва
Жителька Циркунівської громади Людмила Почуєва. Суспільне Харків/є

Я скільки помічаю, психологічно люди стали роздратовані, нервові, втрачають надію. Агресія — у нас, вважай, обстріли щоденно, звичайно ж, які нерви витримають. Полегшення все ж таки буде, як закінчиться війна.

Циркуни після деокупації. 5 листопада 2022 року
Наслідки російської окупації. Циркуни після деокупації. 5 листопада 2022 року. Фото: Олександра Новосел/Суспільне Харків

Що відомо про село Циркуни в період повномасштабного вторгнення

З 24 лютого 2022 року село Циркуни у Харківському районі області опинилося під російською окупацією. Село на північ від Харкова потерпало від обстрілів через близькість до лінії зіткнення, звідти окупанти обстрілювали Харків.

У березні 2022 року стало відомо про викрадення голови Циркунів Миколи Сікаленка. За його словами, 21 березня росіяни увірвалися до його будинку, увʼязнили та спонукали до співпраці. 27 березня Сікаленка відпустили.

7 травня 2022 року ЗСУ звільнили село. Напередодні звільнення російські військові підірвали автомобільні мости в районі Циркунів, аби сповільнити рух українських сил.

Розбита російська техніка в Циркунах
Наслідки окупації. Розбита російська техніка в Циркунах. 25 квітня 2023 року. Фото: Олександр Ставицький/Суспільне Харків

Після звільнення правоохоронці почали роботу з фіксування воєнних злочинів, а сапери — розмінування території. На виїзді з Харкова у бік Циркунів знайшли розстріляні тіла трьох цивільних, 8 травня виявили двох загиблих жінок, які підірвалися на розтяжці.

Циркуни продовжували бути під вогнем і після деокупації. Через замінування та постійні обстріли села жителям забороняли відвідини кладовищ.

У грудні 2022 року у Циркунах заживили перших 100 споживачів, світла у селі не було від початку повномасштабного вторгнення. У травні 2023 року обленерго повідомили про повне відновлення електрики у селі.

5 травня 2023 року у селі відсвяткували річницю деокупації.

Жителі Циркунів на Харківщині відзначили річницю деокупації. 5 травня, 2023
Художник малює графіті. Жителі Циркунів на Харківщині відзначили річницю деокупації. 5 травня, 2023. Фото: Суспільне Харків

У серпні 2023 року очільник МВА повідомив, що сапери повністю розмінували Циркуни.

Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube

Топ дня
Вибір редакції
На початок