21-річна Даніела Палаш родом із Хмельницького, нині навчається у Львові в Українській академії друкарства на другому курсі. Найбільше дівчина любить писати картини в техніці "графіка", але також малює і стінописи. Даніела стала однією з чотирьох номінанток премії "Генерація Ніка".
Суспільне поговорило з художницею про теми у творчості, улюблених митців та "місця сили" для натхнення. Далі — пряма мова.
Коли ви почали цікавитися малюнком?
Я малюю з дитинства, напевно років з двох-трьох. Коли змогла взяти олівець до рук — одразу малювала. Потім я це розвивала — художня школа, училище, академія. Одночасно з тим вчилася грати на фортепіано.
Малювання — це йде з душі. Ти просто сідаєш і малюєш. Це наче як люди ведуть щоденник — вони записують, а це те саме, тільки ти його замальовуєш образами.
Я одна така творча особистість в родині. Ніхто не знає, як так сталося. Мене завжди підтримувала і робила все, щоб була творчість.
Які теми переважають у вашій творчості?
Найбільше моїх робіт створені у графічній техніці вугілля. Вони наче темні, але несуть у собі світло. Вони закарбовують метафоричне світло, допомагаючи людям сьогодення справлятися з війною.
Ці картини несуть почуття любові, надії, сміливості, які допомагають нам зберігати наш внутрішній стан. Своєю творчістю я б хотіла розкривати цю тему — тему психологічного внутрішнього стану, який допомагає іншим людям боротися і не здаватися в такі важкі часи.
Чому почали робити стінописи?
Раніше я волонтерила, робила власні творчі проєкти по муралах у Хмельницькому. Перший раз це робила ще в училищі. Це були благодійні мурали у Хмельницькій області. Далі я вже брала комерційні замовлення.
Маєте улюблену свою роботу?
Ні. Вони всі по-своєму унікальні й кожного разу ти навпаки дивишся і думаєш: "Ну, там би трішки додати, щось там би трішки змінити". Це постійний рух і постійний пошук чогось нового.
Хто впливав на вашу творчість?
Основне — це, звісно, Академія друкарства. Тут неймовірно навчають, це просто мега місце. Якщо ти хочеш сформувати себе у творчості, потрібно йти сюди тільки. Викладачі Академії друкарства на мене вплинули, але також в моїх роботах проглядаються природні мотиви. Природа — це для мене світла істота, почуття, і я дуже захоплююсь нею. Просто можу годинами в лісі сидіти, дивитись, спостерігати, аналізувати.
Також частково вплинула війна — саме оцей темний стиль.
Які ваші улюблені художники?
Мені дуже подобається творчість Олександра Аксініна — у нього більш метафоричні образи. Олег Денисенко мені також подобається. З класичного напевно найбільше припадають до душі Сальвадор Далі та Вільям Блейк.
Ви самі з Хмельницького, але нині навчаєтесь у Львові. Де вам найбільше подобається?
Мені взагалі будь-де подобається. Тобто в мене немає улюбленого міста. Мені здається, тут більше про внутрішнє "я". Якщо ти гармонізуєш з собою, ти будеш гармонізувати з будь-яким містом. І в кожному місті — в Хмельницькому чи у Львові, у інших містах — ти будеш завжди брати щось те, що потрібно. Місто тебе формує частково, але тут важливі внутрішня думка, внутрішній аналіз і внутрішнє "я".
Які у вас "місця сили" для творчості?
Для мене це просто ліс у Хмельницькій області або у Львові якийсь парк. Там, де менше людей і де ти чуєш себе. Також обожнюю Карпати, гори. Вони мене надихають.
В мене завжди є маленький записничок і маленький шматочок вугілля. Я постійно замальовую, якщо щось побачила, що мене захоплює.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
