Вовчанськ, який розташований за п'ять кілометрів від російського кордону, пережив російську окупацію та був звільнений восени 2022 року. 10 травня 2024 року близько п'ятої години ранку армія РФ спробувала прорвати лінію оборони на півночі Харківщини. Тоді за два тижні російські військові пройшли на сім кілометрів углиб області, а ще за кілька тижнів перетворили Вовчанськ на руїни.
Який вигляд має місто, що згадують про наступ місцеві жителі та яка ситуація на цій ділянці фронту зараз — у матеріалі Суспільне Харків.
"І сниться мені ночами, що я на городі картоплю саджаю, або полуницю обробляю, або десь щось в будинку роблю..."
76-річна жителька Вовчанська Лариса Філатова нині мешкає в одному з харківських гуртожитків. Жінка згадує, коли росіяни почали наступати на місто — відмовилася від евакуації, бо не хотіла покидати дім. Однієї ночі пенсіонерка опинилася під завалами власного будинку — і пробула там три дні.
"Три доби. Нікого не було, і в мене вже було бажання покінчити самогубством. Тому що стеля обвалилася, і на дротах висів електричний лічильник. Я підійшла до цього лічильника й думаю: мені вже кінець. Але Бог не дав. Мене врятувало… Зі мною був Миколай Чудотворець. Це врятувало мене. А потім уже 26 травня, годині о четвертій ранку, ще ж темно було, чую голос хлопців. Я кажу: «Хлопчики-хлопчики, я тут!»", — розповіла Лариса Філатова.
Пенсіонерку знайшли українські військові та відвезли її до лікарні в Чугуєві. Каже, привезли навіть без взуття.
Я приїхала в лікарню зневоднена, худа, як з концтабору. Жах! У мене там залишилося все. Я жила непогано. І меблі, і одяг, і машина, і причіп. І все там залишилося. Мене привезли навіть без взуття.
Згодом вона оселилася в одному з харківських гуртожитків.
"Ми потихеньку. Сусідка Аня теж погано ходить, потихеньку з паличками можемо пройти трохи в магазин, скупитися, приготувати там щось поїсти собі", — розповіла Лариса Філатова.
Жінка каже, сумує за рідним містом, в якому прожила все своє життя.
Родилася там і прожила до цього нещастя. Звісно, мені боляче, бо зроблено багато своїми руками. І робили, і ремонти зробили, і утеплили будинок. Мені, звісно, шкода дуже. І сниться мені ночами, що я на городі картоплю саджаю, або полуницю обробляю, або десь щось в будинку роблю...
"Край був красивий, прогресивний, він розвивався"
Вовчанськ як козацьке поселення заснували у XVII столітті. Місто, яке проіснувало 350 років, росіяни знищили за тижні, каже начальник Вовчанської військової міськадміністрації Тамаз Гамбарашвілі.
Велика кількість промисловості працювала. Це й агрегатний завод, і Вовчанський олійноекстракційний завод, м’ясокомбінат. Це ті підприємства, які сплачували податки, і на ці податки місто існувало. Місто з дуже гарними краєвидами, з великою кількістю територій рекреації, де була річка, водосховище. Тому край був красивий, прогресивний, він розвивався.
До повномасштабного вторгнення у Вовчанську проживали 18 тисяч людей. Більшість з них виїхали — в інші міста в Україні, Європі, США, Латинській Америці, але найбільше — у Харківській області. На південних околицях Вовчанська ще залишається близько 15 жителів, які не бажають евакуюватися, каже начальник МВА.
Яка зараз ситуація у Вовчанську
За рік повторного наступу на Вовчанськ росіяни не змогли його захопити. Нині лінія фронту проходить по річці Вовчій, яка ділить місто на північну і південну частини, говорить речник оперативно-тактичного угруповання військ "Харків" Павло Шамшин.
За його словами, у місті немає цілих будівель — росіяни використовують різні види озброєння для того, щоб знищити місця, де ще можна вести оборону.
"Росіяни, якщо вони натикаються на якийсь спротив, то вони відразу використовують весь арсенал озброєння, щоб ту будівлю знищити. Туди зразу ж летять керовані авіабомби, артилерія, дрони. Усе це працює по тій будівлі, щоб її зрівняти із землею", — розповів Шамшин.
Я буквально останніми днями спілкувався з військовослужбовцями тих підрозділів, які обороняють Вовчанськ уже протягом року. І всі розповідають, що на початку цього нового вторгнення російські підрозділи заходили у Вовчанськ, можна сказати, як на парад. Тобто йшли ротами, атакували величезною кількістю бронетехніки.
"Якщо ви дивитеся на карти бойового зіткнення, здається, що лінія фронту у Вовчанську і навколишніх селах не змінна, вона не рухається. Але це не означає, що там нічого не відбувається. Там щоденно відбуваються обстріли. Працює і артилерія різних калібрів, і мінометні, і РСЗВ, і важкі вогнеметні системи", — каже Шамшин.
Точної інформації про втрати росіян у боях за Вовчанськ у Шамшина немає, але він каже: це тисячі військових. Спершу росіяни атакували місто великою кількістю бронетехніки й піхоти, зараз же використовують лише малі піхотні групи.
Зараз єдиний спосіб вижити у Вовчанську — це закопуватися в землю, шукати якісь підвальні приміщення. І тільки таким чином можна сховатися від дронів, які зараз тотально контролюють небо у Вовчанську, та продовжувати якісь оборонні дії.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
