Кам'яні скульптури святих, хрести тверезості, пам'ятні знаки на честь скасування панщини — їх витягнули з води у 1990 році. Десятки років пам'ятки лежали на дні річки Гнила Липа на Рогатинщині, що на Прикарпатті.
Про те, хто і чому руйнував сакральні фігури, і як люди зуміли відродити спадщину своєї землі, журналісти Суспільного Карпати дізнавалися у краєзнавця, причетного до тих подій, Олега Бойкевича і завідувачки філії Музею мистецтв Прикарпаття Тетяни Петрів.
У річку Гнила Липа статуї і хрести комуністи скидали упродовж 1970-1980-х років.
Проте спершу пам'ятки нищили.
"Вони ці хрести таємно звозили і кидали так, як християни колись язичницьких богів скидали, — в ріки", — розповідає художник і краєзнавець Олег Бойкевич.
За словами завідувачки філії Музею мистецтв Прикарпаття Тетяни Петрів, яка працює й у Церкві Святого Духа, на Рогатинщині за наказом компартійців зруйнували багато творів сакрального мистецтва.
Те, що на думку тодішньої влади було "менш цінним", "маловартісним", звозили до найближчих церков у райцентр.
Храми, у яких зберігалися твори, називалися "складами культового майна".
Церкву Святого Духа в Рогатині у 1983 році перетворили на Музей архітектури й живопису.
Туди приносили скульптури та ікони зі "складів культового майна".
"Це були святі на іконах із видряпаними очима, це були розп'яття із зображенням Ісуса Христа, у якого були відрубані руки, ноги, навіть — голова, ангели без крил", — розповідає Тетяна Петрів.
Скульптури, які стояли на вулицях міста й сіл, комуністи забирали, потім руйнували і кидали в ріку.
"Збиралася міліція, представники партії, місцевої влади і ночами їхали, і починали руйнувати хрести, придорожні різні фігури, які в нас були", — каже Олег Бойкевич.
Художник тоді працював відповідальним секретарем Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК). Він намагався врятувати сакральні твори — писав звернення у Київ, повідомляв пресі США. Потім зі столиці приїхали представники комісії з УТОПІКу. Вони вручили догану місцевому райкому партії.
"До мене підходили багато людей і просили, щоб я захищав. А коли приїжджала комісія з Києва, я просив: "Ви розкажіть, як це було", вони втікали, бо боялися. Як мені один чоловік із Залужжя сказав: "Я боюся, бо в мене є діти", — розповідає краєзнавець.
Опісля Олег Бойкевич вже не міг влаштуватися на роботу. Його хотіли ув'язнити за "дармоїдство", тому художник на певний час виїхав з Рогатина.
"Для чого нищила комуністична система, комуністична влада нашу історію, нашу культурну спадщину? Нищила для того, щоб ми нічого не знали. Щоби ми були безпам'ятними рабами їм надалі. Бо, коли людина знає свою минувшину, все ж таки вона буде зовсім іншою", — каже художник.
Люди запам'ятали місця, де комуністи втопили пам'ятки, і у 1990 році з ініціативи осередку Спілки молоді України і Української республіканської партії з річки Гнила Липа витягнули скульптури і хрести.
"Це було загальне підняття — підняття духу. Своєрідне відродження у нас, на Рогатинщині", — каже Олег Бойкевич.
Того ж року фігури переосвятили на подвір'ї храму Різдва Пресвятої Богородиці.
А за 10 років перенесли на цвинтар Церкви Святого Духа.
Там вони стоять і досі.
Документальний фільм про ті події "Вандали при владі" у 1990 році зняв Ярослав Кендзьор для львівського телебачення.
Читайте також
- Вервичка з хліба та спогади із заслання. Історія родини Ігоря Роп'яника
- Дім на перехресті. Історія хати на Франківщині, в якій готували вбивство міністра Перацького
- Імена під землею. Історія перепоховання жертв радянського режиму у Дем'яновому Лазі
Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини
