У реабілітаційному центрі «Франко-Гражда» в Солотвинській громаді, що на Івано-Франківщині, провели психологічно-рекреаційну програму професійного супроводу в горюванні «Джерело сили». У ній взяли участь 12 матерів, які втратили рідних під час війни. Упродовж п'яти днів вони відвідували групову терапію, артзаняття, їздили на екскурсію до Манявського водоспаду й монастиря. З учасницями працювала професорка BCITBritish Columbia Institute of Technology (BCIT) — це державний політехнічний інститут у Канаді, заснований у 1964 році, що пропонує практично-орієнтовану кар'єрну освіту, фахівчиня з горювання Світлана Комінко, а фасилітувалиФасилітувати — це допомагати групі людей ефективно та злагоджено працювати разом, щоб досягти спільної мети або розв'язати складну проблему захід психологині Юлія Панченко та Ганна Кісілішина, які також втратили своїх синів на війні.
Як фахівці з горювання працювали з матерями полеглих — читайте у матеріалі Суспільного.
«Відчуття, що ти не одна»
Юлія Панченко — психологиня та мати полеглого військовослужбовця Артема. У межах психологічно-рекреаційної програми професійного супроводу в горюванні «Джерело сили» вона організовує терапевтичні бесіди для інших матерів, які втратили своїх дітей внаслідок російської агресії. Жінка каже: з власного досвіду знає, що людям легше долати біль втрати у спільноті тих, хто пережив подібну трагедію.
«Мами приїжджають понурі, закриті. Коли на програмі вони починають почуватися у безпеці, то розкриваються. Одна жінка розповідає, а за нею інші. На другий, третій день дівчата кажуть: «Гляньте, вже нафарбувалися, одяглися гарно, зовсім інший стан». З'являється відчуття єдності, що ти не одна. Бо ми відчуваємо, що у звичному своєму колі люди так не можуть нас зрозуміти. Підтримують? Так. Але всередині не знають, як це. А тут не потрібно нічого казати, не потрібно пояснювати свій стан, бо і так все зрозуміло. І це дуже єднає», — розповідає Юлія Панченко.
«Треба потрошечки відшукувати сенси — сенси жити»
Упродовж п'яти днів у реабілітаційному центрі «Франко-гражда» організовували різноманітні заняття. Зокрема, Ганна Кісілішина провела майстер-клас з вибійки орнаментів на екоторбинках. Жінка втратила на війні єдиного сина. Азовець Олексій Кісілішин загинув у полоні через теракт росіян в Оленівській колонії у липні 2022 року. Ганна говорить: після смерті сина вона була в депресії, проте поступово знайшла в собі сили, щоб допомагати іншим родинам переживати біль втрати.
«Сказати, що біль втрати кудись проходить, зникає, що можна відгорювати і закрити цю тему, ну це не зовсім так. Ми говоримо, що втрата — вона на все життя. І скільки ми будемо жити, стільки ми і будемо проживати її. Просто змінюється форма, напрям. І те, що в серці у нас… Мені здається, що більше часу проходить, то серце все більше й більше наповнюється любов'ю до своєї дитини, до свого чоловіка. І я завжди кажу, що треба потрошечки відшукувати сенси — сенси жити», — говорить Ганна Кісілішина.
«Ми продовжимо справу своїх дітей»
Учасниця програми Раїса Павленко розповідає, що майже за п'ять років горювання вперше спілкувалася з такими фахівцями. Її донька Ольга Павленко загинула у червні 2022 року внаслідок ракетного удару РФ по торговельному центру «Амстор» у місті Кременчук. Зі слів жінки, незадовго до цього донька видала перший том книги, над якою працювала роками — «ЖУК: Жива українська кухня». Другу частину свого дослідження вона не встигла опублікувати, тож тепер цим займається матір. Також Раїса влаштовує кулінарні майстер-класи у різних містах України, де готує страви за рецептами доньки.
«Я продовжую її справу. І добрі люди мені в цьому допомагають. Тобто її справа живе. Ми живемо, продовжуємо жити і ніхто нас не переможе. Вона у цьому була дуже впевнена. І ми знаємо, що так і буде. Терористична організація, яка зветься Російською Федерацією, вирішила, що має право знищити нашу країну, нашу незалежність, руйнувати наші міста, вбити наших дітей. Так, їм це вдалося, але не повністю. Всіх вони не вб'ють. Ми продовжимо справу своїх дітей. Хай не сподіваються на свою перемогу», — каже Раїса Павленко.
За словами професорки Світлани Комінко, матері брали участь у дванадцятій за рахунком програмі професійного супроводу в горюванні після втрати «Джерело сили». Її проводять в Україні у межах міжнародної ініціативи «Зціли серце матері» за підтримки канадської організації «Maple Hope Foundation».
Оберіть Суспільне Івано-Франківськ в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах
