Брати Станіслав та Богдан Камбарови разом служать операторами безпілотників на Торецькому напрямку у складі 100-ї окремої механізованої бригади. Вони — рідні брати, а ще — близькі друзі. Станіславові — 26, Богданові — 22 роки. Молодший у війську довше — три роки, старший — рік.
Проте, каже Богдан, він завжди дослухається до порад старшого брата. Розповідають: вони різні за характерами й вподобаннями. Один — спокійний і зважений, захоплюється комп'ютерними іграми, другий — шибайголова, захоплюється спортом. та у війську доповнюють одне одного. Батько братів — також у Збройних силах України, в іншій бригаді. Які цілі вражають своїми дронами та про що мріють після закінчення війни — історія.
Богдан і Станіслав — зі Львівської області. Разом служать кілька тижнів. Богданові 22 роки і з 18-ти він у війську. Розповідає: під час строкової служби, був пожежником у ЗСУ, у війську сподобалося, тож підписав контракт.
Із старшим братом у підрозділі дронарів Богдан — віднедавна.
"Прийняв таке рішення — до брата перевестися. Своя людина до якої завжди можна звернутися, яка розкаже, підкаже, допоможе. Намагаюся не помилятися. Але всяке буває", — говорить військовий.
"Брат, та ще й молодший. І в дитинстві я за ним слідкував, і тут трохи теж намагаюся якось йому допомагати. Регулярно виїжджаємо на виконання бойових завдань. Дивляться, що схожі, служимо разом. У мене ж позивний "Галич", то перший час казали: "О, Галич-молодший!", — розповідає старший Станіслав.
Він у війську — рік, та тут, із дронами він довше, тож навчає, підказує молодшому.
Прийшов я як пілот FPV, дрона-камікадзе. З часом перейшов, у нас це називається, на денні "скиди" чи денні "бомбери", — розповідає Станіслав.
Богдан має псевдо "Камба", як менш досвідчений оператор БпЛА тут, у підрозділі 100-ї окремої механізованої бригади, разом із братом вчиться уражати цілі.
"Ми тут зібралися всі для одної цілі — щоб знищити ворога і не допустити його до наших територій. У мене буквально перші польоти. Приглядаюся, щось питаю. Я тільки два рази борт підіймав. Вперше страшно, що можу його розбити", — ділиться Богдан.
"10-15 тисяч безпосередньо коштує FPV-дрон. Бомбери — відповідно вже трохи дорожче коштують", — додає Станіслав.
"Завдання, якщо одним словом описати, — ураження. Чи це піхота поза укриттям, чи це може бути укриття, бліндаж чи будинок. Основна його задача — це якраз бомбардування. І ще — не основна його задача, але яку ми також виконуємо, це доставка посилок. Боєкомплект, вода, харчі, батарейки до рації", — пояснює військовослужбовець 100-ї ОМБр Станіслав "Галич".
За рік служби оператором дронів, говорить старший брат Станіслав, він уразив не одну ціль противника.
"Це безпосередньо денний "бомбер". Якщо брати безпосередньо вражені, знищені, то танка поки не було, хоча спроби були. Але уражені БМПбойова машина піхоти і МТ-ЛБбронетранспортер — є", — розповідає військовий.
Брати кажуть: вони дуже різні за характером, але у війську доповнюють один одного.
"Ми були дві протилежності. Він сидів вдома, йому подобалося за комп'ютером, він був гарний відмінник у школі. А я у школі був — хуліган не хуліган, але не сиділося мені на місці завжди", — розповідає Богдан.
Вдома на Станіслава й Богдана чекають рідні. Родина не збиралася разом півтора року. Їхній батько — теж служить, командує взводом вогневої підтримки у іншій бригаді.
"Вдома нас чекає мама і кіт. Мрія? Дійти у Каховку. У мене там баба з дідом. Кожен рік їздив до бабусі. Хочеться знов поїхати на наші моря. Водосховища, на жаль, нема, — там, де я провів все своє дитинство. Хочеться забрати свої території", — ділиться Богдан.
"Вдома мене чекає дружина. Хочеться вже перемоги, щоб ми жили всі разом, спокійно", — додає Станіслав.
