Тисяча людей залишаються у Родинському Покровської громади на Донеччині. Лінія фронту від міста — близько 10 кілометрів. Близько двох тижнів тому у Родинському зник мобільний зв'язок. Обстрілюють місто російські окупанти з різних видів озброєння. Як живуть люди в таких умовах та чи планують виїжджати — у репортажі Суспільне Донбас.
У Родинському Покровської громади немає електрики, централізованого водо- та газопостачання вже понад пів року, близько двох тижнів тому зник й зв'язок.
Чотири години — саме стільки місцеві жителі можуть перебувати на вулиці. Комендантська година тут закінчується об 11:00, розпочинається о 15:00.
Телефони заряджають, розповідає Віра у магазинах, у сусідів в яких є генератор, жінка живе у приватному секторі обігрівається — грубкою.
"Йдемо сюди подзвонити Бог зна звідкіля. Тут ще, хоч трохи є зв'язок. До двох людей подзвонила, а до двох немає зв'язку", — каже жителька Родинського Віра.
Жителі багатоповерхівок купують газові балони, так готують їжу, воду набирають у свердловинах, та на пункті видачі води.
У місті працюють продуктові магазини, аптека, "Нова пошта". Банкомати не працюють. Пенсію, розповідає Віра, знімають в інших містах.
"Пенсія на карточку йде, а вже людина, яка їде у Білицьке, вона вже мені знімає. За плату, звісно. Не голодуємо, приїжджає машина продуктова, привозять нам харчі хоч трохи. І магазини працюють", — розповіла Віра.
Обстрілюють місто російські війська з різних видів озброєння — ракетами, артилерією, авіабомбами.
"Тягаємо воду і все. Ні світла, взагалі ж нічого немає, тепер і зв’язку немає. Ракета звідти летіла і сюди. Ми стояли на вулиці, ледве встигли сховатися у коридор. Ще трохи, будемо виїзджати. Подивимось як буде з переговорами, що буде. Взагалі ж нічого немає, тепер і зв'язку немає. Отак і живемо. Погано, але живемо", — говорить жителька Родинського Людмила.
Не поїде й жителька Родинського Ніна, бо й не кине худобу.
"Я тут народилася, на цій землі, виростила своїх дітей, онуків, вже і правнуки є. Зараз мій правнук воює. Куди я поїду? Двоє синів тут поховано. Мама тут похована. Я повезу свої кістки десь на чужину? Ні. Я тут буду. Як буде, мені вже 87 рік", — каже жителька Родинського Ніна.
У гаражі у жінки живуть кози, Красулька 19 березня народила.
"Прийшли двоє маленьких козенят. Оце дівчинка, а то хлопчик. Красулічка — донечка моя. Молочко дає, вона розумниця", — говорить Ніна.
Окрім Красулі у гаражі живуть Манюня, Марта та Борька — батько козенят. Ніна каже, зараз на вулицю їх випускає нечасто — бояться обстрілів.
"17 років вже тримаємо кіз. Варю кашу, картоплю чистимо, якщо шкурки, то бурячка, то моркву, що є. Кашу будь-яку, що нам дають їсти, залишається, не з'їмо — все їм. Водичкою напуваємо", — ділиться Ніна.
У Родинському залишаються тисяча людей, з десяти тисяч, які були до повномасштабної війни, повідомив у Facebook начальник обласної військової адміністрації Вадим Філашкін. Лінія фронту від Родинського — близько 10 кілометрів.
