Історія про хлопця з Донбасу, який робить унікальні витинанки. Суспільне та проєкт Голоси дітей підготували 12 історій дітей, які, попри війну, йдуть до мрій.
Святослав Цимах з Часів Яру займається витинанкарствомВитинкарством - це стилізоване мистецтво, яке включає сюжетні та орнаментальні прикраси житла — ажурні, силуетні тощо. з другого класу.
"Я з дитинства дуже особливо ставився до малювання. Вдома, ще до художнього відділення, почав малювати на шпалерах і мама сказала: "Ну, вже почав" і дозволила. У мене там наскельний живопис", – розповів Святослав.
Юнак додав, що вирізає пейзажі, які містять людські образи. Наразі в нього небагато робіт.
"Інколи навіть на обкладинках книжок є сюжети, намальовані графікою. Ми можемо взяти, наприклад, образ чи якийсь елемент і переробити його у витинанку", – розповідає Цимах.
За словами викладачки з витинанкарства Вікторії Нестерової, традиційне мистецтво треба відроджувати.
"Витинанка - це традиційне мистецтво. Традиційну витинанку треба відроджувати і підтримувати, щоб не вмирала наша культура і культура нашої нації. Бо без культури - немає нації", – додає викладачка.
Клас де навчається Святослав знаходиться в Будинку культури. На художнє відділення хлопець прихожу щодня. Влітку, коли обов’язкових завдань немає, він робить для себе.
"Ми робимо рушник з моїм однокласником Єгором. Його ми присвятили 30-річчю України. Тому що тема Незалежності в Україні була завжди важлива, всю її історію. І ми переносимо цю тему на папір", — розповів Святослав.

За словами Нестерової, хлопці дуже педантично ставляться до своєї роботи. Тому, коли робота не точна навіть на декілька міліметрів, то через це сперечаються і виправляють.

"Серед місцевих дуже мало поціновувачів витинанки. Є такий сайт "Українська витинанка", там зібрані всі майстри-витинанкарі. То можна побачити, що Донецьку область представляю тільки я та мої вихованці", – додала Нестерова.
За словами Святослава, він не хоче залишитися у рідному місті. У майбутньому юнак планує стати архітектором.