Понад три роки Юлія чекає з полону свого чоловіка Сергія, азовця, який боронив Маріуполь і вийшов з "Азовсталі". Про долю коханого дівчина дізнається тільки зі слів звільнених полонених, які спілкувались з Сергієм. Знає, що він живий, але коли зможе побачити чоловіка на волі — й гадки не має.
Дружина полоненого Юлія розповідає, разом з Сергієм вони з 2016 року.
"Разом ми з 2016 року. Він вже тоді був на службі. Він раніше служив у Збройних Силах України, мав контракт. Потім ми з ним познайомились на Донеччині. Я туди приїхала як волонтер. Мені на той час було 16 років", — розповідає Юлія.
"24 лютого зранку, десь година четверта, початок п'ятої. Я прокинулась від того, що у мене постійно вібрував телефон. Я одразу все зрозуміла, що там повна, як то кажуть, я беру слухавку, він починає: "що у вас, як там у вас справи, чи у вас там тихо, бо у нас вже обстрілюють Лівий берег", — згадує вона.
Після повномасштабного вторгнення на початку з чоловіком ще тримався мобільний зв'язок, каже Юлія.
"На початку ще зв'язок тримався нормальний мобільний, а потім вже гірше, там могло таке, що і два тижні він не виходив на зв'язок", — каже Юлія.
"Він написав мені 17 числа у Telegram. Він мені просто кинув оце відео з Ганною Маляр, яка розказує, що хлопці будуть виходити на почесну евакуацію задля збереження життя. Пару разів бачила його фото. І то, це було крайніми фото, це був вересень 2024 року, що я бачила", — розповідає жінка.
Процедура самого обміну, це пощастить — не пощастить, каже жінка.
"Процедура самого обміну. Це, як то кажуть, рандомайзергенератор випадкових чисел. Все, якщо пощастило тобі, клас. Пощастило — не пощастило. Не сьогодні. Буде день, коли, як то кажуть, і на твоїй вулиці буде щастя. Командування завжди подає списки хлопців. Потім вже російська сторона дивиться списки. Я не знаю, як цим, пальцем у небо чи просто, що оцей нам не треба, ми його віддаємо, або з цього ми вже взяли все, що можна було взяти. А цей ще посидить", — каже жінка.
Дізнається, як переміщується Сергій від тих хлопців, які повертаються з полону, говорить Юлія.
"Дізнаюсь як він переміщується, як його переміщують, як його етапують, тільки від тих, хто хлопців, які повертаються з полону. Вони кажуть, що сьогодні там станом на якесь число він був у Горлівці. Потім я дізнаюсь, що станом на якесь число він сидів у Донецькому СІЗО. Потім я знаю, що з Донецького СІЗО його перевезли у Кіровське", — говорить Юлія.
"У мене це просто день бабака. Дім-робота, там пішла на тренування, там випустила пар, все, повертаєшся назад. І так день за днем, і у тебе пролітають тижні, місяці, роки. Так, надзвичайно важлива і цінна підтримка моїх рідних, моїх близьких, друзів, побратимів чоловіка. Це ті люди, які от просто тебе тримають", — ділиться жінка.
