Перейти до основного змісту
В Україні понад три млн людей з інвалідністю: як навчити дитину коректно реагувати на штучні кінцівки

В Україні понад три млн людей з інвалідністю: як навчити дитину коректно реагувати на штучні кінцівки

Від початку повномасштабного вторгнення в Україні додалося 300 тисяч людей з інвалідністю. Нині таких понад три мільйони. Про це йдеться на сайті міністерства соціальної політики. Внаслідок бойових дій кінцівки втрачають не лише військові, а й цивільні. Частина з них встановлюють протези.

Як навчити дитину коректно реагувати на штучні кінцівки, Суспільному розповіла психологиня з Дніпра Еліна Карепова.

У якому віці починати розмову?

За словами психологині, конкретний вік назвати складно. Пояснювати радить тоді, коли дитина вперше проявить інтерес.

"Діти безпосередні. Вони не думають можна щось говорити чи ні. Наприклад, в магазині малюк може побачити людину з інвалідністю і запитати про це. Просто скаже: "Мамо, дивись". Для дитини трьох чи пʼяти років це не про невихованість. Вона просто не розуміє чому це недоречно", – каже жінка.

Фахівчиня пояснила, що бурхливу чи недоречну реакцію дитини можна попередити. Допоможе розмова та просте пояснення ситуації.

"З дитиною можна домовитися. Наприклад сказати, якщо наступного разу ви зустрінете таку людину, то висловити свої емоції дитина може вам на вухо. Не варто про це кричати. Варто нормалізувати ситуацію та пояснити, що буває по різному", – каже психологиня.

В Україні понад три млн людей з інвалідністю: як навчити дитину коректно реагувати на штучні кінцівки
Еліна Карепова – психологиня. Фото: Еліна Карепова/Facebook

Еліна розказала, що уникати розмов про людей з протезами не варто. Замовчування може викликати негативні емоції.

"Дитина може боятися таких людей. Від батьків залежить, як вона реагуватиме", – додала жінка.

За словами Еліни, у п'ять та дванадцять років інформація сприймається по різному, бо підліток має додаткові переживання.

"У дитини зʼявляються думки, а чи може таке статися зі мною, бо я ж теж живу в умовах війни. Дитина не може не звернути увагу на людину з інвалідністю, адже вона відрізняється. Це не можна ігнорувати. Треба говорити. В першу чергу ми для себе маємо вирішити, як відносимося до цього і так само будемо транслювати все для дитини. Не соромтесь та кажуть, що бувають люди з різними особливостями", – пояснює фахівчиня.

Чи варто розпитувати у людини про травму?

"Будь-яку людину, яка пережила важку ситуацію, не варто розпитувати. Вона має розповідати стільки скільки може і хоче. Маленькі діти можуть проявляти інтерес і ставити питання. Тут дорослому варто вчасно зупинити дитину. А старшій дитині можна пояснити на прикладі, що ось у нього чи у неї є свої секрети так само й інша людина має право на приватність. Це про власний простір та безпеку", – каже Еліна.

Топ-3 поради від психологині

  1. Варто визначити єдину модель поведінки у родині.
  2. Нормалізувати для дитини людей з інвалідністю. Пояснити, що вказувати на них, розпитувати про травми чи тикати пальцем недоречно.
  3. Не наголошувати на особливостях. Порадити під час розмови дивитися в очі.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Топ дня
Вибір редакції
На початок