Переселенка з Донеччини Надія Карнаух — мати-вихователька дитячого будинку сімейного типу. Першу доньку прийняла у родину у 1995 році. У квітні 2022 року усією родиною вимушено евакуювалися на Дніпропетровщину, з собою забрали лише одяг. За словами жінки, в серпні того ж року російські війська поцілили по їхній рідній домівці у Слов’янську, з усього будинку вціліла лише одна кімната.
Про життя після повномасштабного вторгнення — жінка розповіла Суспільному.
Надія Карнаух зі Словʼянська розповідає, через стан здоровʼя не могла народити, тому понад 20 років тому взяли в сімʼю дівчинку.
"Я перехворіла. І вийшло так в житті, що я не могла мати дітей. Першу дівчинку нам просто так прийшли, сказали: "Хочеш? Забери". Ми і забрали. Це ще був 1995 рік. " тоді це було дуже складне питання", — каже вона.
Жінка розповідає, пізніше вирішили взяти до родини ще дітей.
"У нас всі діти — ми брали по родинній групі. Троє, двоє, так. Потім нам ще запропонували діток, ми ще забрали трьох. Потім ще, якось так. Коли ми беремо дітей нових у родину, ми обговорюємо це питання з дітьми. Завжди. І я даю приклад такий: "Вам було зручніше у притулку залишитися?". Ні. Так якщо так, ми забираємо", — розповіла вона.
Жінка каже, про початок повномасштабного вторгнення почула від сина.
"24 лютого 2022 року я дізналася, що почалася війна. Зателефонував мій син і сказав: "Мамо, війна". Я не повірила. Ми у коридорі кинули матраци, і ночували усі там разом. І як оце виє тривога, воно чутно як летить", — каже Надія.
Розповідає, дім покинули у квітні 2022 року.
"Ми виїхали, щоб ви розуміли, ну на тиждень, на місяць. Хто вважав, що це назавжди? У рюкзаках у дітей були носки, змінна білизна, по штанах, хто що кофту кинув, і ковдри. Бо казали, що тут ще було прохолодно у квітні", — згадує вона.
Через приліт, дім родини був пошкоджений. Жінка розповідає, їздили перевірити помешкання, але від оселі лишились руїни.
"Так що їздили ми на руїни, плакали. І когось з дітей брали. Діти два роки не були там. І коли побачили, сліз було неймовірно. Тому що ми будували будинок своїми руками. З усього дому не вигоріла тільки одна кімната", — розповіла Надія.
Жінка каже, їй з родиною хотіли допомогти облаштуватися закордоном, але вони відмовились.
"Ми просили: "Тільки не виганяйте нас, будь ласка". Тут повітря, воно рідне. Ви розумієте, ми потім вже їздили вже, дивилися домівку свою, і ми проїжджаємо Дніпропетровську область, і Донецьку. І воно рідне", — каже жінка.
Нині старші діти жінки вже мешкають не з нею.
"Один живе в Слов’янську, залишився. Другий — воює хлопець. Третій воював і його комісували", — розповіла вона.
Надія Карнаух розповідає, завжди мріяла про велику родину.
"Це моя стихія. Я завжди хотіла велику родину. Це класно, коли ти дивишся, як вони підростають. Так, дуже багато складних питань у цьому, є дуже багато. Не буде це легке. Але це правда варте цього", — зазначила вона.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
