У першу неділю жовтня в Україні відзначають День вчителя та День територіальної оборони. Цьогоріч свята припали на 4 жовтня. До вашої уваги — інтерв'ю вчителя та тероборонівця Вадима Цингареллі, яке було вперше опубліковано у травні 2025 року.
Вадим Цингареллі до початку повномасштабного вторгнення працював у школі. З 24 лютого 2022 року допомагав поліції ловити диверсантів у Дніпрі. Згодом доєднався до лав 128 бригади ТрО «Дике Поле». У листопаді 2023 року дістав поранення в голову. Після реабілітації повернувся до викладання.
Військовий розповів Суспільному: до лав Збройних сил України долучився, не роздумуючи.
«У перший же день, коли стало відомо, що війна прийшла в наш дім — то ми з хлопцями вирішили створити свою самооборону. Разом з поліцією диверсантів (ловили — ред.), одного чіткого знайшли такого. З часом, коли стало спокійніше в районі, вирішили — вистачить. Дізнались про 128 бригаду, яка тільки створювалась, і записались у цю 128 бригаду ТрО, так і почався мій шлях військового», — сказав він.
За його словами, спочатку проходив службу на Харківському напрямку, згодом — на Донецькому.
«Там були основні бої, в яких ми брали участь. Я офіцер і у мене вища освіта, мені запропонували служити в штабі в групі планування, потім я пройшов курси НАТО для командирів і написав рапорт. Перевівся на "нуль", на передку був до моменту свого поранення», — додав Вадим.
Викладання, говорить чоловік, не полишав навіть на фронті.
«Навіть на фронті, коли ми були на другій лінії, я проводив деякі заняття з своїми учнями, які просили допомогти підготуватися до ЗНО. Тому я ніколи не кидав цей труд, це моє кредо», — розповів він.
Поранення військовий дістав у листопаді 2023 року на Донеччині.
«Коли ми захищали село Старомайорське Донецької області, це був один на той момент з основних напрямків. Над нами, як потім виявилось, було два дрони. Один був "Орлан", який корегував вогонь, а інший "Мавік", який скинув гранату і уламки потрапили в голову мені. Одразу запропонували евакуацію, і коли ми чекали, "Орлан", який був вище, він почав корегувати вогонь з ПГРучний гранатомет і, на жаль, позицію нашу знищили, один мій хлопець загинув», — пригадав Вадим.
Попри атаки тоді вони не здали позиції.
«Якщо ми всі складемо зброю, то на цю країну, на ній просто можна поставити хрест. А я цього не хочу, я не хочу жити в іншій країні, тому хлопці мої і я вирішили стояти до останнього», — говорить чоловік.
Він зазначив: після поранення отримав групу інвалідності.
«Мені встановили групу, я періодично ходжу з палицею, тому що мене хитає дуже сильно і досі голова постійно болить. І тому я керівництву одразу сказав, що на повну ставку я не можу, мені треба відпочивати і це єдині труднощі, з якими я зіштовхнувся», — розповів Вадим.
За його словами, зацікавити дітей історією — це справа викладача й батьків.
«Можна битися над дитиною дуже довгий шлях, а їй не буде цікаво, бо батьки кажуть, що це не цікаво. Але зараз діти періоду війни, їм цікаво, чому так відбулося, що було до цього і як можна було цього уникнути», — говорить ветеран.
Він додав: місія як історика, так і вчителів інших предметів — виховати якомога більше порядних та думаючих людей.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
