Вадим Цингареллі до початку повномасштабного вторгнення працював у школі. З 24 лютого 2022 року допомагав поліції ловити диверсантів у Дніпрі. Згодом доєднався до лав 128 бригади ТрО "Дике Поле". У листопаді 2023 року дістав поранення в голову. Після реабілітації повернувся до викладання.
Військовий розповів Суспільному, до лав Збройних сил України долучився не роздумуючи.
"У перший же день, коли стало відомо, що війна прийшла в наш дім — то ми з хлопцями вирішили створити свою самооборону. Разом з поліцією диверсантів (ловили — ред.), одного чіткого знайшли такого. З часом коли стало спокійніше в районі, вирішили вистачить. І ми пішли, дізнались про 128 бригаду, яка тільки створювалась, і записались у цю 128 бригаду ТрО, так і почався мій шлях військового", — каже він.
Розповідає, спочатку проходив службу на Харківському напрямку, згодом — на Донецькому.
"Там були основні бої, в яких ми брали участь. Я офіцер і у мене вища освіта, мені запропонували служити в штабі в групі планування, потім я пройшов курси НАТО для командирів і написав рапорт. Перевівся на нуль, на передку був до моменту свого поранення", — каже він.
Чоловік каже, викладання не полишав навіть на фронті.
"Навіть на фронті, коли ми були на 2 лінії я проводив деякі заняття з своїми учнями, які просили допомогти, підготовку до ЗНО, і того подібне. Тому я ніколи не кидав цей труд, це моє кредо", — розповідає він.
Поранення він дістав у листопаді 2023 року на Донеччині.
"Коли ми захищали село Старомайорське Донецької області, це був один на той момент з основних напрямків. Над нами, як потім виявилось, було два дрони. Один був Орлан, який корегував вогонь, а інший мавік, який скинув гранату і уламки потрапили в голову мені. Одразу запропонували евакуацію, і коли ми чекали, Орлан який був вище, він почав корегувати вогонь з ПГРучний гранатомет і, на жаль, позицію нашу знищили, один мій хлопець загинув", — згадує військовий.
Чоловік розповідає, попри на атаки, тоді вони не здали позиції.
"Якщо ми всі складемо зброю, то на цю країну, на неї просто можна поставити хрест. А я цього не хочу, я не хочу жити в іншій країні, тому хлопці мої і я вирішили стояти до останнього", — каже він.
Чоловік розповідає, після поранення — отримав групу інвалідності.
"Мені встановили групу, я періодично ходжу з палицею, тому що мене хитає дуже сильно і досі голова постійно болить. І тому я керівництву одразу сказав, що на повну ставку я не можу, мені треба відпочивати і це єдині труднощі з якими я зіштовхнувся", — каже він.
Чоловік зазначає, що зацікавити дітей історією — це справа викладача й батьків.
"Можна битися над дитиною дуже довгий шлях, а йому не буде цікаво, бо батьки кажуть йому, що це не цікаво. Але зараз діти періоду війни, їм цікаво чому так відбулося, що було до цього і як можна було цього уникнути", — каже Вадим Цингареллі.
Військовий каже, що місія як й історика, так і вчителів інших предметів — виховати якомога більше порядних та думаючих людей.
Авторка — Антоніна Чуйко
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
