Художник з Павлограда, що на Дніпропетровщині, Андрій Гвоздецький подарував місцевому музею власну колекцію цеглин ХІХ–ХХ століть.
Як розповів чоловік Суспільному, цеглини почав збирати 10 років тому. Найцінніша з них — з маєтку пана Ліхачова, який жив у місті.
"Я знайшов її на подвір'ї товариша мого батька. Самого маєтку вже давно не існує", — сказав Андрій Гвоздецький.
За його словами, процес пошуку цеглин далеко не романтичний. Як правило, шукав їх у закинутих будівлях чи подвір`ях.
Чоловік зазначив: шукав експонати у різних місцях України. Проте не кожна цеглина була варта того, аби поповнити колекцію. Найголовніше — вона повинна мати спеціальне тавро.
"Тавро ставили не кожній цеглині. Саме тому цеглинка з тавром вже унікальнаю Тим паче, що тавра навіть одного виробника відрізнялися", — розповів художник.
Нещодавно він зрозумів: не має більше сил та натхнення розширювати колекцію. Тому подарував її музею. Чоловік значив: колекція отримала нове "життя", тож 10 років на її збирання витратив не дарма.
За словами наукової співробітниці музею Карини Калюжної, починаючи з середини ХІХ століття спостерігався великий будівельний бум, а з ним і видобуток цегли. Аби забезпечити її якість, виробників зобов'язували ставити на цеглинах клеймо.
Нині музейники детально вивчають передану в дарунок колекцію. Поки що ідентифікували 70% експонатів.
Автор Андрій Логвиненко
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
