Ігор — водій-електрик підрозділу 128 бригади тероборони Дніпра. На баггі чоловік в команді з медиком вивозить побратимів з лінії фронту.
Про важливість водіїв на евакуації та власну відповідальність — чоловік розповів Суспільному.
Ігорю — 54 роки, служив ще за радянських часів. Каже: війна для нього розпочалася у 2014 році. Сам він з Мар`їнського району Донеччини.
"Почалося повномасштабне вторгнення, і мій будинок у нашому селищі Степне згорів першим. Я забрав родину, старих батьків, і переїхав до Дніпра. Три дні просидів, вирішив, що треба щось робити. Спочатку у зв`язку працював, потім водієм, електриком", — говорить військовий.
Нині чоловік на баггі евакуює поранених побратимів. Зазначає: відчуває неабияку відповідальність під час кожного виїзду, бо від нього залежить швидкість евакуації та обраний максимально короткий шлях в дорозі.
"Баггі звемо між собою "Дракончик". На ньому двигун з "Опеля". Зарекомендував себе чітко: швидкісний, меневрений. А взагалі, це командна робота: сам я нікуди не вирушаю, чекаю наказу по рації, визначені час та місце, куди ми маємо швиденько заскочити. Там вже чекають люди, які дотягнули пораненого, або, не дай Бог, 200-го. Маємо одну-дві хвилини, аби забрати і вивезти", — говорить Ігор.
За його словами, їхати потрібно не лише швидко, а й при цьому обережно.
"Раз вирушали однією дорогою, під’їхали — там калюжа, КАБ (керована авіаційна бомба — ред.) прилетів. Довелось їхати по дворах, ледь не через хату заїжджати, через сараї. Зворотно я вже їхав накатаною дорогою, яку знаю, але там також усе нестабільно: підбита техніка, міни валяються, стирчать нерозірвані "Гради". Також відповідальність. Хто за кермом — на тому і відповідальність, тим паче я їду з людьми", — розповів водій-електрик.
Він каже: мотивує віра в перемогу України. Пробачати те, що російські військові вдерлися на рідну землю — не можна, додає чоловік.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
