В інформаційному просторі активно обговорюють тему про можливе наближення російських військ до великих українських міст. Зокрема, мова йде і про Дніпро. Широкого резонансу набула заява від військового ЗСУ.
Чи зможуть війська РФ впритул наблизитися до прифронтового міста та області — коментар Суспільному пресофіцера 128 бригади тероборони Дніпра Олександра Курбатова.
Наскільки ймовірний наступ російських військ на Дніпропетровщину
— Давайте почнемо з того, що стало причиною такого питання? Це мапа, з насічками, з відстанню. А що змінилося з цією відстанню протягом останніх двох років? Нічого не змінилося. Звісно, ця мапа, яка з'явилася, вона насправді не відкриває нічого нового. Протягом усіх двох років (повномасштабного вторгнення — ред.) відстань плюс-мінус 10-20 кілометрів залишається стабільною.
Щоб активізувати людей, щоб нагадати їм, що у нас таки йде війна, ми навіть самі думали зробити таку мапу і показати людям, що відчуття миру, спокою, побутового комфорту — воно дуже-дуже ілюзорне насправді. Все близько, і якщо в Дніпро "летить" не так часто, як в інші міста, то це виключно тому, що відстань звужує кількість озброєння. Але наша мета, коли ми намагаємося нагадати людям, що війна зовсім поряд, і мета російських військових, які можуть це робити — вона різна. Наша мета — активізувати людей, нагадати.
Подивіться, наприклад, на мапі село Велика Новосілка: там немає жодної вцілілої будівлі. Є невеликі двоповерхові будинки, в один під'їзд з яких сім-вісім "приходів". Подивіться на це. Це буде, якщо "руський мир" просто дотягнеться якимось більш широким спектром своїх озброєнь: мінометом, РСЗВ, артилерією — все це буде. І тому ми кожен раз казали: "Люди, треба згуртовуватися, треба доєднуватися до допомоги армії, записуватися в ЗСУ, в ТРО".
Наскільки важливо зберігати інформаційну тишу та фільтрувати інформацію
— Російська пропаганда, публікуючи ту саму мапу, вони намагаються залякати: посіяти панічні настрої, питання "А чого я піду воювати, там вже є люди". Але це війна за наше виживання.
Ще один момент — рефлекси. Наші інстинкти не завжди конструктивні в умовах сучасної війни. Людині треба боротися з інстинктами, вести себе раціонально. Це стосується усіх "вкидів". У нас була значно більша і значно гірша ситуація два роки тому. Що ми зробили? Ми встали, згуртувалися, зупинили ворога і от вже два роки вони малюють мапи зі стрілочками і з відстанями.
Про настрій у військових 128 бригади ТрО
— Вони пройшли досить великий шлях, вони зупиняли ворога, вони виживали у цій війні, вони перемагали і навіть звільняли наші території. Це все сталося тому, що в якийсь конкретний момент вони ухвалили рішення, що їм занадто страшно за майбутнє своїх дітей, своїх родин.
Звісно, багато людей втомлені. Але попри це ніхто не йде, ніхто не тікає, вони стримані. Вони розуміють і досвід каже, що якщо ми всі все це покинемо — то наслідки будуть набагато страшніші. Є сподівання на те, що люди в тилу теж це розуміють.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
