На початку січня 2015 року розпочалася фінальна фаза оборони Донецького аеропорту, бої за який тривали 244 дні. Про те як утримували та чим укріплювали позиції в етері програми «Сьогодні. Головне» на Суспільному розповів український "кіборг", підполковник ЗСУ, захисник Донецького аеропорту Андрій Гречанов з позивним "Рахман".
"Задача - закріпитись, аби потім почати наступ"
Військовий, який мав декілька ротацій в ДАП, згадує: з перших хвилин, коли опинився в аеропорту - побачив постапокаліптичний ландшафт, сцену з фільмів жахів.
"Ми всі знали, що там запеклі бої. На той час аеропорт утримували бійці 79-ї десантно-штурмової бригади. Нам повідомили, що потрібна підтримка десантникам. Я тоді був в 74-му окремому розвідувальному батальйоні, зі мною визвались добровольцями ще 21 людина. Згодом ми отримали і досвід, вдосконалювали фах, інстинкти, навички - все це і робить з тебе справжнього солдата", - розповів Андрій Гречанов.
Військовий каже: аеропорт - стратегічний об`єкт, його необхідно було утримати. Супротивник намагався вибити українських захисників з трьох опорних пунктів: новий термінал, пожежне депо, диспетчерська вежа. Оборонці ж аеропорту ставили перед собою задачу розширити плацдарм.
"Зважаючи на те, що сам аеропорт - це вже околиці Донецька, то це було плацдармом, який треба було розширювати. Задача - закріпитись, аби потім почати наступ. 17 січня відбулась деблокада і контрнаступ - з прилеглих населених пунктів ЗСУ завдали два удари, аби забезпечити розширення плацдарму в напрямку на монастир і с. Спартак", - говорить "Рахман".
21 людина, дві бойові машини піхоти та одна бойова розвідувальна машина
Андрій Гречанов зі своїм взводом займали позиції у селі Славне. Місцеві сприймали українських військових по-різному. Село постійно перебувало під мінометним вогнем.
"Були люди, що дивились на нас недобре, а були інші. Коли нас міняли інші військові, один хлопчик, мій тезка, Андрій схопив за ногу і просив не йти. Його родина, яка була прихильна до нас бачила і розуміла, що ми стоїмо на захисті", - згадує підполковник ЗСУ.
В тому ж Славному російські бойовики передавали українським захисникам записки з погрозами.
"Передавали записки із погрозами "Здавайтесь, у нас ГРАДи, танки". Ми сприймали це серйозно - самі окопались, окопали бойові машини. На правий фланг, де, за моєю думкою, нас могли обійти, відправив шість бійців, з кулеметом і протитанковими реактивними гранатами. Утримували Славне такими силами: 21 людина, 2 бойові машини піхоти, 1 бойова розвідувальна машина. А проти нас постійно працювали два танки й міномет", - розповідає український "кіборг".
"З фортифікацій - спальний мішок, цегла, банки зі згущенкою"
У ніч з 14 на 15 січня під прикриттям танків російські штурмові групи атакували ДАП. В терміналах не залишилось жодного укріплення. Та українські бійці тримали оборону.
"Нас вибили з першого поверху, ми закріпились на західному куті будівлі, плацдарм - ділянка 30 на 30 метрів. З фортифікацій - спальний мішок, цегла, банки зі згущенкою, деревина. Тобто це навіть не укриття від кулі, уламків гранати, а просто, щоб не було видно. Бій йшов на відстані до 40 метрів, навіть не було часу і можливості прицільно стріляти. Побачив спалах пострілу і відразу з ходу стріляєш по ньому", - згадує Андрій Гречанов.
"Рахман" називає імена тих, хто згаинув при обороні ДАП.
"Денис Дробний, Ілля Полянський, мій кулеметник, механік-водій БТР з позивним "Єнот"... Вони своєю волею і кров'ю, натхненням і бойовою роботою залишили слід в історії. Вони в нашій пам'яті", - говорить оборонець аеропорту.
Читайте також
- Постійне перебування на межі та викривлене сприйняття реальності. Спогади оборонців ДАП з Дніпра
- ”Зрозумів, що на війні, коли танк навів на мене дуло”. Кіборг – про захист Донецького аеропорту
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро