На Українському радіо Дніпра триває цикл програм «Мандруємо Дніпром» – про загадки та легенди краю. Які таємниці минулого приховує місто на Дніпрі – щосереди в етері розказують історики та краєзнавці.
Четверта розповідь – про Семена Бардадима, іменем якого названа одна із найдавніших вулиць міста. Цю назву вона отримала не так давно, після декомунізації. До того носила ім’я більшовика Курочкіна.
Семен Бардадим – це городовий отаман (по-сучасному – очільник міста, мер) міста Новий Кодак, яке існувало в межах сучасного Дніпра за Доби козацтва. Що це було за поселення й чим був відомий його очільник – розповів науковий співробітник Музею історії Дніпра, доцент Дніпровського національного університету Олег Репан.
Новий Кодак, місто біля переправи
За його словами, Новий Кодак виник в 1645 році. Це був досить великий, як на той час, населений пункт.
«Наприклад, у XVIII столітті за козацької доби, воно налічувало близько 5 тисяч людей. Це був дуже великий адміністративний центр Кодацької паланки Війська Запорозького Низового. Так що ми з вами, мешканці Дніпра, можемо говорити, що ми є обласним центром з середини XVIII століття як мінімум. Новий Кодак був центром для управління, для суду, для торгівлі. Виникає він завдяки тому, що саме тут через Дніпро було зручно переправлятися. Тут існував перевіз. І з правого берега постає Новий Кодак, а з лівого берега – Кам’янка Лівобережна або Кам’янка Старожитня. І треба було цим містом керувати. І для того люди обирали городового отамана», – каже Олег Репан.
Попередник Бардадима – казнокрад Пластун
Одним із попередників Семена Бардадима на посаді очільника міста був Нечипор Пластун, продовжує історик. З його іменем, каже, пов’язана кримінальна історія.
«У 1750-х роках до Нового Кодака приїздить комісія Запорозької Січі для того, щоб скласти перелік населення, яке тут живе. І виявляється, що за всіма списками, які подавалися на Січ і за якими збиралися податки, тут живе 4 тисячі людей, власне – 400 дворів. Але, якщо подивитися на реальність, то таких дворів 500. З’ясувалося, що Нечипор Пластун, заручившись підтримкою «стариків», як тоді казали, тобто дуже заможних новокодачан, приховав близько 100 дворів від оподаткування. Що він робив? Він не обкладав податками цих заможних людей, а з незаможних збирав податки й клав їх до власної кишені. Ви можете здогадатися, що після роботи цієї комісії про городового отамана Нечипора Пластуна вже ніхто не чув», – розповів історик.
Семен Бардадим – городовий отаман і церковний староста
Що ж до Семена Бардадима, то, як розповідає Олег Репан, він майже чверть століття прослужив у козацькому війську, здобув репутацію людини сміливої й чесної.
«Він почав служити Війську Запорозькому низовому в 1720 році, ще дуже молодою людиною. І от з 1720 по 1745 роки він брав участь у всіх бойових діях. 25 років воювати – це не дуже просто. З рештою він закохався в нашу землячку з Нового Кодака, одружився з нею й оселився тут. Оскільки це була людина чесна, віддана інтересам громади, то одразу завоювала дуже великий авторитет. І тому новокодачани обрали його городовим отаманом, міським головою», – сказав Олег Репан.
Після відставки Семен Бардадим був старостою Новокодацької Миколаївської церкви. Цей храм був збудований 1640 року. За опіки Бардадима, продовжує історик, церква була однією з найбагатших у Вольностях Війська Запорозького Низового.
«Загалом він дбав про матеріальне забезпечення цієї церкви й також дбав про надзвичайно цікаву ікону – ікону Новокодацької Божої Матері. Він сам розповідав про цю ікону. Коли козаки потрапили в дуже важку ситуацію під час походу на Крим – вони вже думали, що загинуть. Тоді почали молитися цій іконі, і їм дивом вдалося вирватися із пастки. І тоді вони перенесли ікону в Новокодацькому храмі на нове місце, зробили їй нову ризу. Про цю ікону почала ширитися слава і виявилося, що ікона стала чудотворною. Вона допомагала в лікуванні. Є така версія, що під час двох візитів Петра Калнишевського, останнього кошового отамана Запорозької Січі до міста, він також молився біля цієї ікони», – зазначив Олег Репан.
Вулиця Семена Бардадима розташована в Новокодацькому районі Дніпра.
На місці дерев’яної церкви, якою він опікувався, на початку ХІХ століття був збудований кам’яний храм. Він досі є діючим.
Перша розповідь з циклу «Мандруємо Дніпром» – про Монастирський острів – тут
Друга розповідь – про «потьомкінську яму» – тут
Третя розповідь – про Воронцовський острів – тут
Читайте також
- У Дніпрі створили мурал «Зельда»: кому він присвячений
- Чи була Січ? У Запоріжжі відбулася всеукраїнська конференція з історії козацтва
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
