На Дніпропетровщині щодня фіксують десятки атак безпілотниками. Вибухи лунають як у маленьких містах і селах, так і в середмісті Дніпра. За словами медиків, після прильотів свідки можуть мати психологічні проблеми, які отримали назву «дронофобія». Це поняття нині неофіційне, проте, за словами автора Сергія Андрійченко, воно вже привернуло увагу міжнародної наукової спільноти.
Наталя виїхала з Дніпра ще на початку повномасштабної війни, але регулярно приїжджає до міста відвідати родичів. Жінка розповіла, що 16 квітня 2026 року безпілотники влучили в будинок навпроти її квартири. Усе сталося вночі.
«Я прокинулася від страшного свисту. Це найгірший звук, який я чула у своєму житті. Відтоді, коли бачу в моніторингових каналах повідомлення про «шахеди», у мене починається паніка. Важко рухатися й дихати, відчуваю запаморочення та нудоту. Якщо чую наближення безпілотника, оцей звук, який наростає, мені стає дуже погано. Як із цим жити, не розумію», — каже жінка.
За словами Наталі, щоб приборкати тривогу, вона купувала антистресові іграшки та почала займатися йогою. Проте це не допомагає.
«Під час тривоги я спускаюся в укриття, присідаю, обіймаю коліна й спокійно повторюю: "Це скоро мине". Ось так по 30, 50, 100 разів. Лише це допомагає. Гортати телефон чи читати — для мене марна трата часу. Нічого не допомагає. Я планую звернутися до лікаря із цією проблемою. Мені здається, якесь заспокійливе точно не буде зайвим», — розповідає жінка.
Такий стан нині називають Дронофобією. Це новий термін, що описує реакцію організму на певний подразник, а саме безпілотники. Нині це явище досліджує керівник психіатрії медичної служби Збройних сил України Сергій Андрійченко за участю українських та американських науковців.
За словами фахівця, вперше про страх перед дронами заговорили у 2023 році. Тоді фобія торкнулася військових.
«У стаціонарі були військові без фізичних поранень, але вони потребували лікування. У них був страх перед дронами. Хлопці розповідали, що спочатку на полі бою працювала переважно артилерія. Вони чули вихід і мали 1–2 секунди, щоб сховатися. З початком активного використання дронів усе змінилося, бо якщо над тобою зависає безпілотник і ти став мішенню, то однозначно будеш уражений», — каже медик.
Згодом військові почали адаптуватися до нової зброї та звуків, також в зоні ризику опинилися цивільні.
«У 2024 році почали використовувати "шахеди". У людини насамперед формувався страх через емоційну прив'язку. Наприклад, людина пішла на роботу й побачила в інтернеті чи по телебаченню, що поряд із її домом або навіть у її будинок влучив безпілотник. Разом із тим людина бачить сусідів чи знайомих із пораненнями й переносить цей біль на себе. Таким чином відбувається руйнування в емоційному плані», — пояснює лікар.
Симптоми дронофобії
- гіперпильність, постійне відчуття напруги;
- страх через звук дронів або інші схожі й гучні звуки;
- постійний контроль неба;
- фізичні прояви: прискорене серцебиття, тремтіння, пітливість, задуха, запаморочення, нудота.
За словами фахівця, допомогти людині з дронофобією під час війни досить складно, адже тригером може бути не лише звук, до прикладу, двигуна «шахеда», а й гул літака за кордоном, пилотяг чи газонокосарки.
«У пацієнтів у стаціонарі ми помічали, що ті, хто має клінічні прояви дронофобії, не хочуть спати біля вікна та відтягують ліжко подалі. У палатах часто вимикають світло. Дружина військового розповідала, що під час сімейної прогулянки в зоопарку чоловік постійно дивився в небо та сканував простір. Намагався триматися біля будівель. Також такі люди ходять специфічно швидко», — говорить лікар.
Визнання терміна
Сергій Андрійченко розповів, що українці першими задокументували таке явище та познайомили з ним наукову спільноту. Нині цей термін пройшов перший етап на шляху до офіційного визнання.
«Американські вчені запрошували нас на навчання до Бостона, а згодом ми виступали в медичній школі Гарварду з доповіддю про дронофобію. Колеги запитували, чи ми не проти, якщо вони подадуть цю інформацію, щоб внести дронофобію до міжнародної класифікації хвороб. Ми погодилися. Ця доповідь була першим етапом для легалізації цього діагнозу», — каже фахівець.
Дронофобія зараз та після війни: методи лікування
Лікар розповів, що в нормі мозок щодня переробляє чимало інформації. Частину стирає як зайву, іншу відкладає в пам'яті.
«Страх — це емоційна пам'ять. Вона не переробляється мозком та залишається в підсвідомості. Таким чином, у майбутньому подібні звуки повертають людину в той травматичний момент», — каже фахівець.
Сергій Андрійченко пояснив, що нині дронофобію лікують комплексно. Окрім медикаментів, також проводять терапію.
«Пацієнтам ми пояснюємо, як реагує тіло під час атаки. Говоримо про те, як можна впоратися з внутрішньою тривогою, задухою та заціпенінням. Є спеціальні дихальні вправи. Найголовніше, що ми намагаємося пояснити, — це те, що цей стан тимчасовий. Цивільним ми пояснюємо, що не кожен звук дрона означає, що він летить за тобою», — каже лікар.
За словами фахівця, кожен пацієнт знаходить власний спосіб подолати тривогу.
«У нас є нульовий пацієнт, він — актор балету. Чоловік розповідає, що, коли повертається у відпустку до родини, намагається якомога частіше відвідувати суспільно значущі заходи. Що більше він залучається до суспільного життя, то легше йому забувати про ці звуки. Проте водночас він каже, що безпечні місця шукає скрізь. Навіть у театрі розуміє, де є капітальні стіни й куди можна буде сховатися в разі небезпеки», — каже Сергій Андрійченко.
Профілактикою недуги лікар називає обмеження інформаційного простору.
«Для цивільного населення ми рекомендуємо обмежити кількість новин та розумно споживати інформацію з різних каналів у соціальних мережах і додатках. Постійне перегортання стрічки новин та моніторинг каналів викликають додаткову тривогу», — каже лікар.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
