Військовослужбовець 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле» Анатолій провів на позиції разом із побратимом шість місяців. Її бійці облаштовували фактично з нуля. Дах протікав, навколо лежали сніг та крига, а сховатися від російських дронів можна було лише під землею. Щоб зробити укриття, військові працювали ножем по бетону понад чотири години.
Історію Анатолія розповідає Суспільне з посиланням на Facebook-сторінку 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле».
У цивільному житті Анатолій був будівельником. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, паралельно з роботою став разом із друзями готувати автівки для військових: посилювали кузови пікапів, укріплювали місця біля двигуна та водія. А у травні 2025-го чоловік долучився до лав 128 ОВМБр «Дике Поле».
«Перший бойовий вихід не змусив себе довго чекати. Майже добу Анатолій рухався до першої точки, а потім зайшов на позицію. Саме там разом із побратимом провів наступні шість місяців. Вони були поблизу Плавнів, де постійні обстріли, російські штурмові групи та дрони не давали забути, хто справжній ворог. Постійне перебування удвох змушувало дратуватися навіть через погляд чи інтонацію. Але їжу ділили по-братськи — гречку, консерви, а інколи й останній шматок черствого хліба. Бо через роботу російських РЕБ із посилками були перебої», — сказано у дописі.
За словами Анатолія, найважчим за ці пів року було очікувати на ротацію, адже військові не знали, коли саме прибуде заміна і чи вдасться їй взагалі доїхати. Але залишати позицію бійці не збиралися.
«Дали тобі задачу — маєш виконати», — вважає Анатолій.
Коли все ж прийшла команда виходити, їхня дорога пролягала через відкриту місцевість, яку контролювали російські «Мавіки».
«Разом із групою йшов поранений побратим, якого потрібно було вивести з позиції. Коли нарешті дісталися до своїх, Анатолій зателефонував матері. Та зітхнула з полегшенням. Вдома на батька чекав 16-річний син, який радів його поверненню. А сам Анатолій жартує, що найбільше тоді хотілося морозива. Просто марив ним. І щойно з'явилася можливість, з'їв цілий кілограм», — мовиться у повідомленні.
Після цього Анатолій пішов навчатися керувати дронами «Вампір». Водночас допомагав побратимам виносити заряди та готувати безпілотники до роботи. Саме під час такого завдання, внаслідок вибуху, дістав осколкове поранення та третю контузію. Зараз військовий на лікуванні, після якого на нього чекає відпустка. А головним бажанням нині в Анатолія є мир.
«А решту зробимо самі», — зазначив воїн.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
