2 вересня війська РФ атакували потяг 53/54 Одеса — Дніпро на одній зі станцій Придніпровської залізниці. Безпілотник влучив поблизу поїзда. Пасажирів і залізничну бригаду завчасно евакуювали.
Про момент удару, евакуацію та алгоритми роботи під час безпосередньої загрози пасажирам ексклюзивно розповіли начальник потяга Ігор Андрушко і провідниця Галина Бойко.
За словами Ігоря Андрушка, влучання сталося близько 14:35. Перед цим двічі було оголошені евакуації. Залізничниккаже, що для нього це була перша атака безпосередньо під час роботи поїзда. На залізниці він працює 16 років.
«Це було на Дніпропетровщині. Перша евакуація пройшла вдало, все було добре. Пасажири повернулися на місця. Ми чекали на зустрічний потяг. І під час цього було оголошено ще одну евакуацію. Приблизно за пів години машиніст надав інформацію про те, що всім потрібно відійти від поїзда. Ми почали відводити пасажирів і я особисто побачив, як на нас летить повітряна ціль. І потім стався "приліт", це був безпілотник. Я викрикнув, що на нас летить "шахед". Люди почали хто лягати, хто тікати... Ціль летіла саме на локомотив. Але якимось таким чудом він не потрапив в локомотив. Він потрапив у сусідню колію. І тому все одно постраждав локомотив і постраждав перший вагон від локомотива», — розповів він.
Начальник поїзда зазначив: евакуювали 248 пасажирів, з них 15 — діти. Це була третя евакуація протягом всього рейсу.
За його словами, пасажири і залізничники атакованого потягу поранень не дістали. Після влучання приїхали екстрені служби, для подальшої евакуації людей до Дніпра викликали чотири автобуси. Залізничників згодом відвезли до станції допоміжним тепловозом.
Ігор Андрушко додав: не всі пасажири погоджуються на евакуацію, і це є проблемою.
«Я розумію: дехто втомлений, дехто їде на роботу. Пасажири буває взагалі відмовляються. А у нас немає інструменту впливу, насильно ми не можемо змусити покинути вагон. Тому намагаємося попередити завчасно», — сказав він.
Провідниця Галина — 21 рік на залізниці, однак під обстріл потрапила вперше. За словами провідниці, після вибуху головним було переконатися, що всі живі та не постраждали.
«По команді начальника потяга ми виводимо дуже швидко пасажирів і треба відвести їх подалі від вагонів. Ми попереджаємо пасажирів, щоб вони взяли з собою необхідне — телефони, павербанки, водичку, і якнайшвидше покинули вагон. У нас пріоритет — зберегти життя людей. У той момент усі провідники просили відійти людей якнайдалі», — сказала вона.
Галина зазначила: ще на етапі посадки попереджають про евакуації, аби люди були зібрані. Під час атаки на потяг пасажири вже перебували на безпечній відстані від вагонів. Під час вибуху люди лягали на землю та ховалися у кущах.
«Гучний вибух і зарево, як шар. І вже коли метал розлітався, то, звісно, ми вже лежали, хто як, хто на землі, хто куди, кущі, бо там були кущі. Хто в посадку, хто приліг, хто заляг, як кажуть, кожен вже на тих емоціях. Я лягла на землю, звісно. І, звісно, кричали: "Лягайте на землю, лягайте на землю, закривайте вуха», — розповіла вона.
Після вибуху пасажирам допомагали не лише працівники залізниці, а й місцеві жителі. Людям приносили воду, допомагали оговтатися від пережитого.
«Люди, які там проживали, теж виносили, питалися, кому треба водичка, стаканчики. Дякую жителям, які там проживали, що вони нам допомагали, щоб максимально допомогти пасажирам, навіть зібратися, щоб вони успокоїлися хоч трохи. Кому таблетки випити заспокоювальні. Є такі, що приходили просто вмитися, от просто їм треба було взяти ту долоньку водички, просто вмитися», — розповіла провідниця.
Каже, після удару найсильнішою емоцією було усвідомлення того, що всі залишилися живими. Та попри атаку, Галина Бойко не планує залишати роботу. Каже, що за понад два десятиліття звикла до професії та найбільше цінує спілкування з людьми.
«Мотивує, що я немало років пропрацювала. Мені ця професія подобається. Я дуже багато спілкуюся з людьми, я дуже багато спілкуюся з дітьми. Я без кілька років не працювала б на цій роботі, якщо б вона мені не подобалася», — розповіла вона.
Як працює система сповіщення про загрозу і потенційну евакуацію
Начальник потяга Ігор Андрушко розповів, що інформація про загрозу надходить до поїзної бригади через систему моніторингу. У Києві працює моніторингова група, яка стежить за повітряними загрозами та передає інформацію залізничникам, про повітряну ціль, яка перебуває в районі руху потяга та може становити для нього загрозу.
«В обов'язковому порядку моніторингова група попереджає моніторингова група або станційного працівника, або машиніста. Машиніст викликає мене, потім я надаю інформацію провідникам і провідники вже потім починають евакуацію», — розповів залізничник.
Після отримання інформації про загрозу машиніст передає команду начальнику поїзда, а той — провідникам. Пасажирам повідомляють, у який бік потрібно виходити з вагонів та на яку відстань відійти. За його словами, людей просять відійти від потяга приблизно на 150–200 метрів. Багаж при цьому залишається у вагонах.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
