Василь Федоренко — капелан 23 загону морської охорони. Він виконував бойові завдання і продовжував духовну службу під час оборони Маріуполя та "Азовсталі". Понад три роки чоловік пробув у російському полоні. Після повернення — став священником.
Яким Василь Федоренко пам'ятає Маріуполь та як пережив полон РФ — він розповів в інтерв'ю Суспільному.
За словами капелана, в його родині склалася традиція — усі троє братів хотіли служити у прикордонних військах. Василь після закінчення педучилища склав присягу, служив, проте через певні обставини згодом звільнився. Життя склалося так, що до військової служби чоловік ще повертався. До повномасштабного вторгнення, за його словами, пішов до єпархії в Маріуполі простим паламарем.
"Десь на другий-третій день повномасштабної війни була знищена наша єпархія. Наш владика дістав контузію, практично всі священники ПЦУ на той час були капеланами. І вони були у базі даних нашого ворога. Я на той час був офіцером 23 загону морської охорони, в духовному сані диякона. Командир нашого загону Петро Мельник, знаючи ці обставини, сказав мені, що люди потребують мого служіння. Я тоді навіть не вагався, що так і треба", — розповів Василь.
"Путін знищував Маріуполь, як Гітлер — Варшаву"
Священник згадав: у перші дні повномасштабного вторгнення Маріуполем рухалися колони з літніх людей, молодих матерів та маленьких дітей. Була чітка асоціація з Другою світовою війною.
"Гітлер знищував Варшаву, щоб налякати усю Європу. Путін намагався залякати весь світ, коли він знищував Маріуполь", — сказав Василь Федоренко.
Він додав: був на позиції, а потім колоною бронетехніки пішли на прорив до "Азовсталі".
"Ми проїхали район біля рибоконсервного заводу, це гавань порту "Азовсталі", в той час почався обстріл. Російські військові розстрілювали нас з ПТУРів, як куропаток... Ми вискочили на міст, але його не проїхали, бо через обстріли чотири колеса опинились у повітрі, і ми перевернулись. Я потрапив під БТР. Мені поталанило, що я потрапив під башту 30-мм гармати, і була глибока вирва. Мене добре штовхнуло... А далі ми просто бігли як у фільмі "Хижак": навколо нас усе стріляло, салюти, головне було не зупинятись, піднятись по насипу, а інакше — у тебе влучать", — розповів капелан.
"Почесний" полон
Василь говорить: після цього прориву й обстрілу потрапив на "Азовсталь". Там у травні 2022 року командир Азову на псевдо Редіс сказав, що досягнуто домовленості і на усіх чекає почесний полон.
"В загальних рисах було сказано, що буде нас обслуговувати федеральна служба виконання покарань РФ, знущань не буде, ті які творять ДНРівці. Таке емоційне очікування було, що це кращий варіант ніж ДНР. Що наше завдання 3-4 місяці побути в полоні, потім повернутись і включитись до боротьби", — зазначив священник.
За його словами, довелося одну ніч провести просто неба під залізобетонним парканом в Оленівці, потім був барак і жахливі умови, коли не було ні ліжок, ні постільної білизни, ні нормального харчування.
"Найтяжче випробування наших полонених — тортури голодом. Бо годують так, що ти постійно хочеш їсти. Ти можеш наїстися, якщо ти відмовишся від своєї Батьківщини. Напишеш заяву про те, що ти хочеш прийняти російське громадянство. І тебе нагодують. Вони застосовують ті ж самі методи, що і в 1932-1933, 1947 роках. У них це все відпрацьовано, досвід тоталітарної оцієї машини", — додав Василь.
Після Оленівки капелан потрапив до міста Камишин в Росії. Там були свої жахіття. Понад три роки він пробув у полоні і його обміняли. Каже: до останнього не вірив, поки в автобусі йому не сказали "Слава Україні!".
"Мрію про перемогу і повернення в Маріуполь"
Нещодавно, за словами капелана, відбулося його рукопокладання в священство, яке провів владика Донецької єпархії ПЦУ, котра нині вимушено перебуває у Дніпрі.
"Владика благословив мене і рукопоклав мене у священство. Це не простий шлях, цю обітницю давав я Господу нашому в полоні. Я просив Господа, щоб він повернув мене на служіння своє, і я буду це виконувати... Мрію про перемогу. І про повернення в Маріуполь. Інших мрій немає. Я вірю, що це станеться, дай Бог, щоб при нашому житті. Все по волі Господа. Головне, щоб ми усвідомили, що без нашого духовного переродження не буде перемоги", — сказав він.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
