У Покровському на Дніпропетровщині триває примусова евакуація. За даними мапи DeepState, від селища до фронту — приблизно 14 км. Через загострення бойових дій та наближення лінії бойового зіткнення, місцеві жителі виїжджають на більш безпечні території.
Як живуть ті, хто залишається в селищі — дізналися кореспонденти Суспільного.
"Тут я народився, тут я і помру"
Місцевий житель Володимир розказав: військові РФ б'ють по населеному пункту дронами. Попри небезпеку чоловік лишається у селищі, адже, за його словами, хоче померти там же де і народився.
"Жінка все хоче втекти, а я сказав: "Ні, тут я народився, тут я і помру". Хай хто хоче сюди лізе. Ні – значить разом підемо в небо. Вона (дружина — ред.) в паніці, кричить. Оце тільки загуло – в погріб. Вчора так добре гахнуло, я в хаті сидів, аж хата підплигнула", — сказав він.
Через атаки та наближення фронту у Покровському закрилися супермаркети, також не працюють банкомати. Володимир розповів: аби зняти пенсію потрібно їздити до Васильківки, що приблизно за 30 кілометрів від селища.
"Закрили Варус, АТБ, все закрили. Банки перші повтікали. Зараз пенсія ось прийшла вчора, а щоб зняти її, треба половину витратити, аби з’їздити у Васильківку. Там банкомати ще працюють", — розказав місцевий житель.
Володимир зазначив: бажає, аби кожен хто хоче війни, побачив її на своїх дітях.
"Неважливо сусід з Івано-Франківська, Покровки, Дніпра, Кривого Рогу, Харкова чи з Одеси. Я не хочу, щоб він вмирав. Я хочу, щоб він прийшов до матері, до дочки, до сестри, і сказав: я буду пахати на тракторі, чи буду інженером, вченим, неважливо ким, важливо, щоб він жив, і біля нього жили щасливі люди", — зауважив чоловік.
"Центр розбитий. Все потовкли"
Євген — переселенець з Гаврилівки. До Покровського чоловік переїхав близько трьох тижнів тому. Колишня дружина та син чоловіка перебувають у Дніпрі.
"Вони тільки з'їхали, я сюди приїхав. Вони тут були. Кажуть: "Їдь уже сюди, досить там ризикувати". Сюди приїхав – тут те саме. Прямо ганяються за мною. Та за всіма. Обстріли кожної ночі. Практично кожної ночі вже", — сказав він.
За його словами, через атаки у Покровському понівечено будівлі у центрі селища.
"Центр розбитий. Все потовкли. Народ, я вам скажу так, в розпачі. Оптимізму мало. Всі сподіваються що, може, зупиняться. Банків немає. Заправка одна. Магазини закриваються. Поки ще можна купити хліб", — розповів переселенець.
"20 років будували – тепер треба кидати все"
Інший мешканець селища Володимир розказав: виїжджати з Покровського потрібно зараз, поки війська РФ не почали бити по населеному пункту артилерію та FPV-дронами. Тож зараз він разом із дружиною збирає речі, аби евакуюватися до більше безпечного району.
"Поки є можливість – збираємо меблі, сумки й речі, які можна взяти, які необхідні. Все не забереш, звісно. 20 років будували – тепер треба кидати все", — сказав він.
За його словами, під час одного з обстрілів, російські військові поцілили по будинку його друга.
"Після того дуже страшно, звичайно. Особливо, як шахеди. Хто знає, куди він прилетить. Була ось нещодавно одна ніч: пролетіли повз, а то два, три, або чотири завжди падають. У погребі всю ніч сиділи", — розповів чоловік.
До повномасштабного вторгнення Володимир займався підприємництвом. Зараз же, як зазначив він, довелося закрити власну справу.
"До цього я був підприємцем на пенсії. Все порізали і поскладали в морозилки. Будемо їхати – треба ж буде за щось жити. Деякі тварини залишаються тут, деяких забираємо. І оці, що тут залишаються – ми їм насушили сухарів, насипали, води вони знайдуть. Оце так ми про них подбали. Сніг випаде – що вони тут їстимуть, якщо й людей не буде", — сказав він.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
