Подружню пару Олену та Олександра волонтери вивезли до Дніпра з Костянтинівки. Через вроджену крихкість кісток у жінки, їхати довелося на кареті "швидкої" — дорогою за ними гнався дрон армії РФ. Зараз подружжя перебуває в центрі соцадаптації.
Їхню історію та про подальші плани дізналися кореспонденти Суспільного.
Олену з Олександром волонтери вивезли з Костянтинівки два тижні тому. За словами жінки, залишатися вони там більше не могли. Через безпекову ситуацію, їхню евакуацію відкладали три дні.
"Світла по 3-4 дні не було. Також води, інтернету, зв'язку. Я дуже переживала, що нас не зможуть вивезти, тому що, немає зв'язку. І коли я домовлялася, то я сказала, що навіть якщо ми не зможемо відповідати, то щоб все одно нас приїхали і забрали", — розповіла Олена.
"У нас ці вибухи не припинялися. У нас вдома є годинник, який реагує на звуки. Ми вночі майже не спали, відсипалися вдень. А вночі була ілюмінація. "Гради" над нами, ракети над нами, вибухи поруч. У Костянтинівці, якщо третина будинків цілі, то це добре", — додав Олександр.
Олена зазначила: має вроджену крихкість кісток, за життя у неї було 30 переломів. Жінка розповіла, що за кілька місяців до евакуації зламала ключицю, тож волонтери домовились з лікарями "швидкої", аби пару вивезли на спецтранспорті.
Поки їхали по Костянтинівці, за авто "екстренки", у якому були, гнався дрон армії РФ, пригадав Олександр.
"Везли обʼїзними тропами по трасі. Виляли, бо вибухи, обстріли. Поки добралися сюди, пройшли через чистилище. Минуле залишили у минулому", — сказав чоловік.
Олександр 40 років пропрацював лікарем-терапевтом. Розповів, що продовжував ходити на роботу до останнього дня в Костянтинівці.
"Я йшов на роботу й думав, чи повернусь я додому, чи зустріне вона мене. Одного разу приходжу додому, а вона в маленькому коридорі, в кріслі колісному між двох стін, тому що влучання справа, влучання зліва. За неї найбільше хвилювався", — додав переселенець.
Зараз подружжя готується до переїзду в Данію, там благодійники знайшли родину, яка готова їх прихистити. Зазначають: розуміють, що в рідне місто вже не повернуться — у новій країні хочу почати життя спочатку.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
